ПРОПОВІДЬ НА СВЯТО ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА

Перед своїм вознесінням на небо Христос поручив Апостолам і ученикам, щоби вони перебували в Єрусалимі, аж доки не зійде на них Св. Дух. Бо вони мають бути Йому свідками « в Єрусалимі і в усій Юдеї та Самарії, і аж до краю землі » (Діян. 1,8). І справді пʼятдесятого дня, коли Апостоли були зібрані на молитві, серед буряного шуму Він зійшов у виді огненних язиків на них і вони сповнилися Св. Духом і почали говорити різними мовами (Діян. 2,4). З боягузів, що лякалися переслідування від жидів і римлян, вони стали неустрашимими воїнами Христа і проповідниками Його слова по цілому світі. Вони були речниками Божої Премудрости, та одночасно здійснювали її в житті. Св. Дух перемінив душі Апостолів. Мало образовані рибалки стали носіями Божої правди і для простих людей і для високо — інтеліґентних шарів тодішнього людства. Молода Церква стала діяти! Св. Дух виступав всюди безпосередньо і творив чуда і сходив на юдеїв і на поган і руководив усім християнським рухом. Пізніше, коли Церква вже природно розвинулася, постали школи й єпархії. Його безпосередня наявність неначе втихає, став незамітною — і діє посередньо через людей — дальше невидимо.

В храмі Св. Софії на мозаїці представлена Пресв. Тройця з Божою Премудрістю. Бог Отець, що уноситься в небесних просторах, пізнаючи себе, свою суть, свою всезвершеність і безмежність, творить собі поняття самого себе, — це поняття є якраз Свята Мудрість, Друга Особа Божа, Бог Син, що знову передає свою всю Божу природу Третій, Св. Духові, а Св. Дух сходить на людей. І яке Його завдання? Він просвічує й освячув людей. Сам Христос, коли голосив свою науку, говорив до Апостолів, (а це тим більше відноситься до всіх людей): « Тепер ви це не розумієте, але коли прийде Дух істини, наставить вас на всю істину» (Йо. 16,13), бо « Утішитель Дух Святий, що Його пошле Отець в імʼя моє, той вас навчить усьому і пригадав вам все, що я вам сказав » (Йо. 14,26). Він просвічує розум, піддає спасенні думки і кермує людиною. Рівно ж Він скріплює волю і утверджує її в діянні згідно з наукою Христа і тим робить її святою, учасницею надприродної, Божої суті. Та крім того Він сам приходить до душі, поселюється в ній, а з Ним приходить Син і Отець — уся Пресв. Тройця. Це незвичайно глибоко уняте в молитві до Св. Духа: Царю небесний. Так, отже, зійшов Св. Дух на Апостолів, учеників, сходить на єпископів і священиків та вірних. Так зійшов Він на Самаританку, на Апостола Павла, сотника Корнилія та мільйони й мільйони людей. « І до нього прийдемо й обитель створимо в нього » (Йо. 14,23). Тоді щойно звершується повна святість у душі. Християнська душа освячена Божою ласкою змінюється і не є вже тою самою, подібно, як огріта або закрашена вода зміняється і підносить свою природу. Так, отже, під впливом Св. Духа, Його семи дарів: мудрости, розуму, ради, кріпости, знання, побожности та страху Божого, вона розпочинає вже тут своє небесне життя. І так, освятивши всіх, Св. Дух обʼєднює їх в одно містичне, надприродне і духове тіло, яким є Церква. Як Св. Дух діє в Ній, бачимо це з історії світу. Які великі переслідування перетривала Церква з наслідниками Ап. Петра на чолі, і не тільки перетривала, але розвивалася впродовж довгих віків. За той час від Христа по нинішній день скільки держав поставало й падало, і Неронів, Діоклеціянів, Цезарів, Каролінґів, Наполеонів, Гітлерів — а Церква стоїть непорушно. Саме завдяки силі Св. Духа!

Але просвічення й освячення не є остаточним кінцем дії Святого Духа. Він спонукує до творчости й діяння у світі. І муки й терпіння не є чимсь кінцевим, завершуючим діянням Церкви, але спонукою до дальшої творчости. Кожна людина мусить сповняти свої природні й надприродні обовʼязки. Так само й ціла Церква. Св. Дух спонукує до активности й продуктивности. Скільки ще тепер є і труднощів і перепон, але при помочі Св. Духа їх треба поборювати. Різними відомими й невідомими дорогами вороги Церкви старалися Її розвалити. Нераз здається, наче б це були найприхильніші оборонці Церкви, а опісля показується, що то Її найбільші, скриті вороги. Але, як там не було б, треба памʼятати й бути певним, що Церква побідить, що провід і могутність Св. Духа не обмане й не заведе. В Св. Дусі треба й нам шукати опори й сили для нас самих і для нашої Помісної Церкви. На Папському Синоді я підносив, що хто як хто, але мабуть українці принесли найбільше жертв, і чи мало би бути це надаремно?! Навпаки, це є завдатком нашої побіди на майбутнь. Св. Дух нехай кермує нами в наших постановах і діяннях, бо нам грозить заглада й зникнення з лиця землі, як колись зникла квітуча Христова Церква в Малій Азії. Ми мусимо і молитвою і всіма фібрами душі і тіла, кожний на своїм місці і після свобі спроможности, не допустити до ліквідації нашої Церкви. Зіслання й огненне діяння Св. Духа є запорукою нашої побіди.