ПРОПОВІДЬ В МОЛИТОВНИЦІ АРХИМАНДРІЇ ВАСИЛІЯНОК

Дорогі Сестри!

Справді відспівана молитва «Тебе Бога хвалим...», яку ми всі тут з глибин душі занесли перед престіл Всевишнього, є найкращим висловом подяки за Ваші осяги в чернечому житті, які водночас являються і найдоскональшим стремлінням тут на землі в людському житті, а зокрема серед українського народу. Він впродовж віків глядів з подивом на Ваші геройські, чернечі, аскетичні подвиги, змагання, умертвіння, які є не лише наглядненням гарячих, постійних молитов, але й добродійної та виховної діяльности серед нашого народу. Бо нема майже нині серед нього ні одної українки, а також і сусідних народів, які не зустрінулися б з безпосереднім або посереднім впливом Вашого духа, Вашої думки і Ваших рук.

Ви обʼєдналися нині в одно буквально із усіх сторін світа, по якому розкинулись Ваші монастирі, як осередки досконалого життя, основаних перед віками Св. Макриною сестрою Св. Василія Великого. Ви обʼєднались в одну велику родину, закріпивши своє внутрішнє життя одними спільними правилами! Справді, одні і спільні правила, як відбитка і норма досконалого життя, проголошеного Христом в Євангелії і Його Апостолами в Посланнях, — становлять основу і певний дороговказ в чернечому житті, в туземній боротьбі душ, в здійсненню головних обітів: чистоти, убожества й послуху. Вони творять неначе кістяк, на якому опирається увесь організм душі у всіх її проявах досконалого життя.

Та одначе вони ще не все в чернечому житті і не становлять його повноти. А його доповнює те все, що називаємо духом монастиря, сприятливою атмосферою в якій можуть процвітати і доспівати не лише головні обіти, але й усі християнські чесноти. І на це, Мати Архимандрине і Ви всі Сестри Помічниці, мусите звернути окрему увагу і щойно тоді, коли будуть сповнювані повсюду у Ваших монастирях не лише правила, але й вітати в них буде високий дух, що зливається в одну вислідну того, що Сестри думають, що говорять, що діють, чим займаються, і розумом і волею, руками і ногами, то значить і працею і подорожею, і щойно тоді, коли ця вислідна буде вповні додатна, коли будуть усунені, не кажу вже промахи, але й усі недосконалості, а тоді будете могти сказати перед Христом і перед своєю Основницею Св. Макриною, що Ви пішли вказаними дорогами і сповнили своє високе завдання Верховної Ігумені Архимандрині.

Усвідомлення цеї ваги і нинішнього моменту нехай буде зазначенням і підкресленням цеї свідомости. Нехай і нинішню радісну хвилину доповнять наші перші відвідини у Вас. Нехай буде і признанням Вашої великої помочі в минулому й на майбутнє співучасті в душпастирській праці не лише в нашій Митрополії, але й в усій нашій Церкві.

Ви добились великих успіхів Ваших монастирів за кордоном, та на жаль у великій мірі лягла в руїни праця Василіянок на Рідній землі, яка до війни, під проводом незабутньої памʼяти нашого святого і ве-

ликого Митрополита Андрея Шептицького, нашого попередника, прийняла такий великий розмах на Рідній Землі і була справді гідним виявом подвигів чернечого життя Сестер Василіянок.

Та маємо в Бозі надію, що завдяки Вашій ревній праці відновиться це життя і відтвориться головна основа, які вони завжди творили в обʼєднанню усіх монастирів, і монастирі на Рідній Землі увійдуть в осередок, які, кажемо, завжди становили і будуть становити головне поле Вашого чернечого діяння і створять природну цілість, яка нині нарушена і якої брак дається так діймаюче відчувати.

В тому наміренню уділяємо Вам Архиєрейського Благословення.

Благословення Господне на Вас, Того благодаттю і человіколюбієм всегда нині і присно і во віки віков. Амінь.

3 марта 1963 р. в Першу Неділю Великого Посту