ПРОПОВІДЬ У СВЯТО НЕПОРОЧНОГО ЗАЧАТТЯ ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ У 35-ИЙ РІК АРХИЄРЕЙСЬКОЇ ХІРОТОНІЇ

Во імʼя Отца і Сина і Святаго Духа. Амінь.

Завівся в нас в Римі такий добрий звичай, що ми всі Богородичні празники святкуємо тут, перед чудотворною іконою Жировицької Матері Божої. З нею звʼязана й тут нагляднена побожність українського народу до Пречистої Діви Марії, з нею тут звʼязане й почитання Матері Божої в Римі впродовж майже чотириста літ. Та й нині те свято Непорочного Зачаття є тим великим піднесенням нашої душі, виявленням нашого віддання і нашого почитання Матері Божої.

Непорочне Зачаття Матері Божої. Що це значить? Колись співав пророк Давид: « Во грісіх роди мя мати моя » (Пс. 50,7). Людина, яка приходить на світ є у грісі без освячуючої ласки. Здавалося б, що вона не поповнила нічого злого, а все ж таки, через тяжкий гріх Адама й Еви, перших прародичів, які стратили ласку Божу, синівство й святість, що одержали при сотворенні Господом Богом. Це стратили вони через гріх. Адама. А тому, що він був представником цілого людського роду, то й так само цілий людський рід стратив цю святість і дитинство Боже. Ви скажете, може: ця бідна дитина, яка приходить на світ, вона ж нічого злого не зробила, вона ж не согрішила. Та треба зрозуміти це, що гріх не полягає тільки в тому, що я сам зробив, але й на тому, що я перейняв. Душа наша, коли її Бог сотворює, колись як було й за перших родичів, була сотворена в ласці Божій. Та дитина, яка приходила була б тоді на світ, коли б Адам не согрішив був, була б відразу святою, у стані освячуючої ласки. Тим часом тепер вона приходить без ласки Божої. А стан душі без ласки Божої, це стан гріха. Вона без своєї вини, — але вже тим самим, що є наслідницею, що є потомком Адама й Еви, тим самим стає грішною дитиною, без освячуючої ласки. Впродовж тисячоліт приходили на світ та й тепер приходять усі діти в тому грісі, без освячуючої ласки й Божого дитинства. Деякі все таки діти були освячені вже перед народженням. Знаємо, що так Йоан Христитель вже в утробі був освячений. Хоч він мав на собі гріх, коли душа його була сотворена, але від нього був він увільнений через стрічу з Христом в утробі Матері Божої. Одинока Пречиста Діва Марія прийшла на світ і була сотворена в ласці освячуючій. Вже тоді при зачатті, як і говорить те нинішнє свято і як у кондаку співається, душа Матері Божої була писана пальцем Святого Духа і сотворена від першої хвилини свого існування в освячуючій ласці. В цьому її велич, і вона одинока з-поміж людей. А спитаєте: чому ж то так? чому якраз вона? Бо неможливо є, щоб та Мати, яка мала колись стати Матірʼю Христа Бога, щоб вона мала якесь відношення до гріха, чи щоб на ній тяжив гріх, чи щоб Христос народився від грішної Матері. І тому через заслуги Ісуса Христа вона була охоронена від гріха і сотворена в Божій ласці — і в тому її велич! Це одинокий такий випадок в історії людського роду.

Це велике свято Непорочного Зачаття проголошено щойно в минулому столітті, та все таки почитання Матері Божої, її святости, її материнства, чеснішу від херувимів і славнішу від серафимів — було в нас таке велике, що не було найменшої трудности, що та догма була проголошена й у нас. Зачаття — додано тільки Непорочне Зачаття Матері Божої. Тому таке велике це свято і для нас у цьому храмі. Ми не маємо змоги де краще відсвяткувати, дати вияв нашого почитання Матері Божої, як тільки тут у цьому храмі, та й передусім нині, у празник Непорочного Зачаття.

Тим празником починається також здійснюватися обіцянка приходу Христа. Бо тоді коли пророки, чи навіть коли Господь Бог говорив Адамові, що він не пропавший, що прийде Освободитель, коли відтак усі пророки, які передавали, оспівували, проповідували й предсказували прихід Христа — все те було розтягнене на століття і тисячліття. 3 Непорочним Зачаттям починається вже реальне здійснювання тієї обіцянки, що ось приходить Той, який відкупить людський рід, освободить його від гріха — і що він буде привернений назад до святости, до приязні Божої, до величі, та й стане отут уже в цьому світі тією улюбленою дитиною Господа Бога, бо починається Його Мати.

Є ще друга причина, чому це свято таке рідке, а водночас таке величаве й миле для нас. Як Вам і відомо, в той празник були уділені Слугою Божим митрополитом Андреєм мені архиєрейські свячення. Був тоді жахливий стан і ляк. Покійний Слуга Божий уже не міг ходити.

Не можна було й нести до катедри, бо зима, вже й сніг і морози. Та ще було й багато інших рацій, що треба було ті свячення уділити, і прийняти, в молитовниці Слуги Божого. Не було багато учасників; крім Митрополита були ще єпископи Чарнецький і Будка. Для свідоцтва запрошено цілу Капітулу, бо вони мусіли знати про уділення свячень. І ось тоді, в такій важкій хвилині, коли здавалося, що все пропало, для нас у цей празник були уділені архиєрейські свячення як завдаток. Певне, тяжкий це був хрест, та бачите самі, нині, у тридцять пʼяту річницю свячень, тридцять пʼяте свято святкуємо Непорочного Зачаття Матері Божої як заповіт якоїсь кращої долі в чорній годині й у безвиглядності. Здавалося, що ціла Церква вже пропала, все знищене, все заборонене. Непорочне Зачаття, так як було для цілого людського роду, було й тоді для нас тим певним знаком і тією великою заповіддю, що все ще не пропало. Не зважаючи на всі переслідування, віра Христова ще живе і Непорочне Зачаття ще святкується та й Мати Божа ще дальше є саме тією могутньою проповіддю і великою надією для нас, для нашої Церкви та для нашого народу. Ми ще, слава Богу, не пропали!

Коли подивитися з перспективи на ті всі століття, скільки то людей вичікувало Предсказаного і скільки хотіло бачити Месію, та не дочекалися. А тут ми, слава Богу, діждалися Непорочного Зачаття, яке вже на землі здійснило народження Христа і відкуплення людського роду. Та дай Боже, щоб і нинішнє свято, після 35 літ (а здається, наче б недовго це тривало), в яких були й радісні хвилини, але треба було перебути ще більше й тяжких і сумних у жахливих стражданнях по лаграх і тюрмах. Але в тих усіх переслідуваннях і в тих усіх невдачах — завжди просвічувала нам надія і не дала нам пропасти. Дай Боже, щоб те Непорочне Зачаття було й на майбутнє для всіх нас неустанною проповіддю, ясною зіркою, щоб те світло, яке ми оспівуємо нині, було світлом надії кращого завтра для цілого людського роду, а передусім для нашої Церкви й для нашого народу, амінь.