ПРОПОВІДЬ У ТОРОНТО З НАГОДИ 20-ЛІТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ СВЯТОГО ЙОСАФАТА В ТОРОНТО

1. «Возвеселимся за дни, в няже смирил ни єси, в няже видіхом злая» (Пс. 89,15). Хто з нас нині не пережив важких днів, не зазнав горя і муки? Хто не сумував і не плакав? Та Господь посилає не лише хрести, але і радісні дні. Рожа має дошкульні колючки, але і прегарні квіти. А після страсної пятниці прийшло світле воскресення. Так воно було в житті Ісуса Христа і Матері Божої, так воно буває в житті кожної людини і всього народу. Після смутку приходять дні радости.

І оце нині настав день, щоби ми піднесли голову, випрямилися і наповнили серце втіхою. 20-літ минуло від оснування Торонтонської Епархії. Здавалося б, короткий промежуток часу, а мимо того скільки досягнень, скільки довершених діл на Божу славу і двигнення українського народу. Скільки жертвенности, скільки мозольної праці — недоспаних ночей і висилень. І заслуга тим більша, що доконали цього вбогі і збіджені збігці та пришелці. Де не було нічого українського, постало за благословенням Святого Отця українське єпископство, побудовано величаві храми, зорганізовано парохії і монастирі, основано школи, заложено товариства, зорганізовано культурні, економічні і політичні установи — змонтовано ціле народне життя і то в чужомовному середовищі. Чи ж, дивлячись на це, не радується наше серце, чи ж не мають нині чим тішитися і Мигрополит Канади і Торонтонський Владика, духовенство і вірні і вся Українська Церква і український нарід? Це ж хвилина великого підйому, вдоволення і заохоти до дальшої праці. Котрий письменник і науковець не відітне свобідно, скінчивши свій твір і відложивши перо? Котрий будівничий і робітник не гляне радісно на свій твір, здвигнений його довгим і мозольним трудом? Котрий хлібороб не піднесе своїх рук від чепіг плуга, коли зорав і засіяв ниву? Так і нині лине щира подяка Господеві, що дає нам возрадуватися по днях нашої печалі і потішитись, що Він з нами в розпочатій праці на майбутнє. Положено прегарні сильні основи, треба дальше продовжувати її і в майбутньому. Це що доконано — це величезний вклад в будову усеї нашої Церкви і нашого народу. І слава Богові і дяка Святим Отцям і честь всім потрудившимся та творцям.

2. Та нинішнє свято випадає щасливо на торжество Всіх Святих і наша радість ще більша. В ній беруть участь і наші святі. Св. Церква величає нині душі окремо всіх праведників, що не є виразно проголошені святими, які посвятили своє життя для Господа Бога, жили згідно з Євангелією Ісуса Христа і свято померли. Є їх непроглядні маси. І між ними скільки наших дідів і прадідів, кревних і свояків, знайомих і другів. Вони днесь радуються вічним щастям і є нашими заступниками перед Богом. Вони не є незацікавленими глядачами в нашій життєвій боротьбі, в наших спокусах і упадках, але своїм заступництвом помагають нам і в тому наша сила і наша радість і наша надія. Коли глянути оком в нашу історію, скільки там муки і крови за Христа і Його Церкву, в татарському лихолітті, в турецьких війнах, в царських переслідуваннях і безбожницьких нетерпимостях та безоглядностях. Скільки святости, тихої і невидимої по монастирях і родинних домах! Скільки слави для Бога і чести для Української Церкви та українського народу.

«Благословен єси Господи, Боже отец наших, хвально і прославлено ім’я Твоє во віки!»

Чи ми, Дорогі Братя і Сестри, коли в житті, забувши про все, не дивились і не любувалися околицею, кругом себе, лісами, левадами, цвітами, ланами збіжжя, горами, ярами і ріками, — які вони гарні — скільки там різних форм і видів, і один кращий від одного, і дерева, і цвіти, і листя, і шпильки, і птиці, і звірята. Яка необнята краса і велич. Або коли дивилися Ви в погідній вечір на зоряне небо, одна звізда гарніша від іншої, і міріяди, і міріяди їх. А все те створене Богом. Яка могутність в ньому і яка безконетна краса! А всеж таки краса матеріяльного і живого світу нічим в порівнанні до краси душі.

Минулої неділі ми святкували Зіслання Святого Духа, який перемінив апостолів з боягузів в завойовників світа. Він випосажив їх найбільшими і найвищими дарами, премудрости, любови, сили і знання, побожности, милосердя і мужности. Один християнський мудрець ска-зав, що коли б людина могла глянути на ангела, то вона з подиву зім-ліла б. Те саме відноситься і до святих, до святих душ. Їх велич і краса перевищує увесь світ. Творчість Святого Духа у людських душах 6 найвища і наймістерніша і тому «Дивен Бог во святих своїх».

Туди й наша дорога — це і наша ціль і мета, щоби освятити нашу душу, ублагороднити її і вчинити її гідним твором Божої мудрости і могучости. І ми Ваші Владики і духовні, нічого більше не бажаємо і не лякаємося жодного труду, щоби Вам в тому помогти. І одним етапом в цьому змаганні є ось цей, 20 літній Ювілей Торонтонської Української Епархії в будові Божого Царства серед українського народу. Ми хочемо, Дорогі Братя і Сестри, прихилити Вам неба.

Амінь.

16 червня 1968