ПРОПОВІДЬ З НАГОДИ СВЯТА СВЯТОГО КЛИМЕНТА ПАПИ В УКРАЇНСЬКОМУ КАТОЛИЦЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
7 грудня 1975 р.
Проповіді, промови
XIII
Ваша Еміненціє Декане, Еміненції Кардинали, Ексцеленції Архиєпископи, Єпископи і Амбасадори, Всесвітліші Монсіньори і Отці, Шановні Професори і Гості!
З великою радістю святкуємо ми це свято св. Климента Папи — Патрона Українського Католицького Університету, признаного в цілому світі. Вітаючи Вас на цьому святі, як приятелів і прихильників, нам мило згадати, що минуло дванадцять років від оснування цього Університету. Як впрочім відомо, на Україні є біля двадцять університетів і високих шкіл ведені в атеїстичному дусі. Цьому науковому атеізмові протиставляється якраз наш Університет.
Дванадцять літ — це вже значний протяг часу, в якому цей Університет міг вдержатися та, щобільше, розвинути навіть сильну діяльність. Крім того, як казав колись міністер Джуліо Андреотті, до наукового і культурного життя в Римі, піднесеного до найвищої висоти і ориґінальности, ми могли додати ще щось нового і ориґінального: відкрити візію на Схід.
Ми дякуємо Господеві за цю творчість і Святішому Отцеві за посвячення храму Святої Софії і цього Університету, а водночас прийміть, Світлий Зборе, і нашу вдячність за Вашу прихильність і поміч. На Ваше здоровля і Многоліття вношу цей тост!
