ПРОПОВІДЬ З НАГОДИ ІЄРЕЙСЬКИХ СВЯЧЕНЬ ОТЦЯ М. МИКИЦЕЯ, ОРІОНІСТА, В КАПЛИЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МАЛОЇ СЕМІНАРІЇ

Во ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

1. Історія появи Христа Св. Апостолові Томі, записана в нинішній Євангелії за св. Йоаном, кінчиться немов якимсь завіщанням Спасителя для усього людства: « Щасливі ті, що не виділи, а увірували » (Йо. 20,29). Бо справді, сучасному безвірству не можна досить підкреслювати ваги віри і заслуги людини через віру в Бога, в Божество Христа і в Його науку. А ця заслуга віри унагляднюється в Його словах, якими Він звернувся до Апостолів після Своєї появи: « Мир вам. кому відпустите гріхи відпустяться, а кому задержите задержаться » (Йо. 20, 21-23). Мир і відпущення гріхів є великою нагородою за віру, і одночасно суттю післанництва Христа. Він приніс спокій і поєднання розʼєднаній душі з Богом і з ближніми і уважав, що саме Його найвищим і найблагороднішим завданням є упокоїти людину, а цей спокій вона набуде, коли їй відпустяться всі гріхи і провини супроти Бога і ближніх. Це є справдішнім облегшенням долі кожної жиючої людини, коли знятий з неї тягар грижі совісти, коли вона успоковна і коли вона чиста і невинна в своїй совісті.

2. Але людина складається і з тіла, яке рівнож має свої потреби, свої конечности і вимоги, попадає в нещастя, в недуги і в матеріяльну нужду. І цьому також рішив зарадити Христос і пішов назустріч з великим співчуттям. Здається, що людина ніколи більше не відчувала так діткливо свовї тілесної і матеріяльної нужди як тепер. Не диво тому, що з усіх усюдів підносяться голоси розпуки серед суспільних верств протести і домагання, щоб покривдженим помогти і зарадити всяким визискам і несправедливостям.

3. Десь раз зібрався був гурток науковців, письменників і журналістів, і став дебатувати про вагу слова у житті людської спільноти. Підносили його вагу для розбудження ідейности, запалу, для зворушення сердець до помочі в нужді і нещастях. Один з них підняв питання, котру притчу Христа вважають найкращою. Одні казали, що проповідь на горі, як маніфест — нова програма для людства, оборона понижених і покривджених. Інші вказували на притчу про Блудного Сина з її зворушливими батьківськими почуваннями, марнотравством сина, його нуждою, в яку скотився він з висот батьківських достатків і любови до низів погорди, зневаг і наруг. Передовсім підносили різнородність сценарії і прегарних образів притчі, що надає їй великого чару і примани. Та ще інші вказували на притчу про милосерного Самарянина, яка до глибин душі зворушує кожного, на вид жахливого і зворушливого нещастя, не лише великого співчуття для покривдженої нещасної людини, але й діючої помочі. Не менше чудову сценарію відслонює Христос перед очима слухача, представляючи йому прегарний краєвид з Єрусалиму до Єрихону. Чарівний вид на гори, на Мертве море, на ріку Йордан, на зелені пальмові, помаранчеві і цитринові сади, повні запаху, теребінту і палестинських квітів. З тої райської околиці спускається подорожній у відлюдну, понуру пустиню з її скалами, насипами пісків і ляви, з яких буря і дощ повимивали і повитирали таємничі замки і мури, серед яких сильним відгомоном свистів виводить вітер свої сумовиті і проймаючі дрожжю арії. На тій то пустині скривалися розбишаки і нападали на прохожих. І жертвою їх впав один, як каже Христос, подорожний, котрого обдерли, ограбили, побили і нагого та півживого оставили на присуд судьби. І ось пересуваються представники різних кляс зі своєю байдужністю до нужди і нещастя ближнього. Вони проходять легкодушно побіч, без всякого співчуття, зрозуміння і думки про поміч, не здаючи собі справи, що вони можуть стати небаром учасником такої самої судьби і нарікати на закаменіле серце свого ближнього. Аж ось зближається на осляті Самарянин, що зворушений нещастям, зліз з осляти, прийшов до лежачого, обмив і обвинув його рани, покріпив його поживою, всадив на своє вʼючне звіря та відвіз до недалекої господи, передаючи господареві недужого і нещасливого до дальшого лікування і милосерної опіки, вирівнуючи всі видатки за обслугу, обіцюючи ще і свій поворот і дальшу дбайливість.

4. Справді не можна би поставити нинішньому людству кращої притчі, в якій властиво змальовує Христос себе, і сказати більш захоплюючу проповідь на найбільше нині пекучу життєву тему про обездолених, вбогих, нещасних і негайної помочі для них. Здається, що нинішнє Євангеліє Христа є найкращим введенням до події, яка довершується в оцих прегарних забудованнях і настроєвому храмі Малої Семінарії під проводом Отців Салезіян. На Ваших очах був поставлений нині на священика один наш брат, перший українець Згромадження Оріоністів. Мабуть не треба вам переповідати історії двох великих святих Дон Боска і Дон Оріоне, Основників Згромаджень, які тішаться у всіх такими великими симпатіями, прихильністю, діючою співпоміччю, жертвенністю і любовʼю. Воно справді дивним і по людськи незрозумілим, як ці два великі патріярхи чернечих Згромаджень змогли в так короткому відносно часі (Салезіяни основані в 1859 р., а Оріоністи в 1903 році) розвинутися так буйно і добитися таких незвичайних успіхів в основанні величезних домів і так великої чисельности своїх членів в нинішних зматеріялізованих часах. А тайна тих успіхів лежить саме в тому, що вони вцілили в осередок найпекучіших потреб нинішнього страдаючого людства. Вони поставили собі за завдання прийти з поміччю саме тим покривдженим, нещасним, опущеним нуждарям, побіч котрих проходять нажаль байдуже представники і відпоручники людських спільнот. І Дон Боско і Дон Оріоне піднесли високо стяг, на якому виписали маніфест — харитативна акція співчуття, помочі, опіки, оборони, розвою життя, пізнання любови Христа, Церкви і Папи, через апостольство любови між найменшими, вбогими і між робітничою верствою. А під цей стяг станув нині в провід рядів один наш Брат, як символ і завдаток майбутнього набору апостоляту харитативної акції для найбільш потребуючих на безмежних просторах України і великого Сходу.

5. Reverendissimo Padre Generale degli Orionisti e Padri Collaboratori Generali! Ci sembra che questa odierna festa sia una festa della Famiglia dei Salesiani, degli Orionisti e degli Ucraini. Una gioia particolare alleggia nel nostro cuore, ma in quella sinfonia di canti e di gioia si leva potente la voce del Santo Padre, Vostro più favorevole Protettore, che Si è degnato di solennizzare, di dare peso e fare di questa festa una festa della Chiesa Cattolica, impartendo la Sua Benedizione Apostolica del seguente tenore: «Occasione ordinazione sacerdotale Reverendo Michele Mikycei della Piccola Opera Divina Provvidenza formulo voti augurali lieto trasmettere Benedizione del Santo Padre per novello levita et partecipanti sacra cerimonia. - Cardinale Testa Segretario». Infatti questo è un momento apostolico e storico non solo per la nostra Chiesa e per la Congregazione degli Orionisti, ma anche per la Chiesa universale.

Дорогі Браття й Сестри! Наша радість сповнена до вершка. Святіший Отець прислав своє Апостольське Благословення для новоієрея і для всіх тут присутніх і тим звеличив якнайкраще нинішнє свято та надав йому вселенський характер.

6. А для Тебе, Дорогий Брате Отче Михайле, молимо Господа і бажаємо Тобі, щоб Ти у цих високоідейних рядах діючої любови і помочі для найбільш потребуючих розвинув якнайсильнішу і найуспішнішу свою працю, дійшов до вершків найдоскональшого чернечого життя, щоби через Твої благодатні руки спливали найщедріші Божі ласки для всіх потребуючих і щоби вони находили в Тобі завжди готову поміч милосерного Самарянина, а всі інші наглядне потвердження Христових слів: « Блаженні невидівші, а ввірувавші в Христа» (Йо. 20,29). Щоби про Тебе колись сказали, по найдовшому святому житті і найревнішому апостоляті: « pertransiit benefaciendo et sanando » (« ходив він добро чинячи і уздоровляючи ») (Діян. 10,38), а в Бога найшов Ти вінець вічної слави.