ПРОПОВІДЬ НА СВЯТО БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЬОГО

Всім відомо, що свято Богоявлення, зване в нас загально Йорданом, це найбільше християнське церковне свято. Воно займає центральне місце в післанництві Христа й усього його діла спасіння людського роду. Різдво і Пасха, і всі інші Богородичні і Господські Свята, мають від Богоявлення свою повну силу і значіння, і то як і самі події народження, переображення, воскресіння і інші, так і їх святкування. Навіть хронологічно беручи, Богоявлення є першим святом в Христовій Церкві, його впроваджено вже спочатком I. століття та святковано дуже врочисто. Опісля з ним аж до 376 р. святковано і Різдво, але пізніше святкування Різдва відділено, як каже у своїй проповіді св. Іван Золотоустий 386 р., згадуючи, що щойно від 10 літ християни почали окремо святкувати Різдво 25 грудня. Причиною цього високого становища Богоявленського свята є те, що воно пояснює і обґрунтовує цілий виступ Ісуса Христа.

Перший період життя Спасителя, від Благовіщення до кінця укритого життя в Назареті, скінчився. Христос як 30-літня людина, повна сили й віку, покидає свій дім і своє заняття та звертає свої кроки над Йордан до св. Йоана Хрестителя, який накликував всіх до покаяння і, на знак признання до вини та визнання гріхів, хрестив канників в Йордані. І коли зближився Христос, св. оан, надхнений свише, возніс свій голос і промовив: «Це агнець Божий, що бере гріхи світу». В Старому Завіті ізраїльтяни приносили в жертву ягня за відпущення своїх гріхів, як прообраз і предсказання майбутнього відкуплення. І ось св. Йоан звіщає всім, що Христос є тим дійсним агнцем, на якому спочили всі гріхи людей, і який має відкупити ввесь людський рід та поєднати його з Богом, що відвернувся від людей і відкинув їх як грішників за непослух. Христос починає своє діло покаянням і визнанням гріхів, не своїх, але взятих на себе гріхів усіх, та для вияву цієї внутрішньої постанови вступає у воду. Просвічений Богом, св. оан забороняв йому, вважаючи себе негідним хрестити Христа, бо властиво треба б поміняти ролі, і Христос повинен би хрестити Йоана, а не навпаки. Тому слушно мовив св. Йоан: «Мені треба від Тебе хреститися, а Ти приходиш до мене?» Та на це Христос: «Остав тепер, бо так годиться нам сповнити всяку правду» (Мт. 3,13-15). І як треба було йому сповнити і народження, і обрізання, і очищення в храмі на Стрітення, і втечу до Єгипту, і поворот до Назарету, і прощі до єрусалимського храму, — так і тепер хрещення. І Христос вступив в ріку, а св. Йоан зілляв йому на голову воду. Коли ж скінчився цей покаянний і упокорюючий обряд і Христос виходив з води, відкрилися небеса і звершилася найвизначніша подія на землі, бо відкрилася найбільша правда й найбільша тайна для людського розуму. Дався чути з неба голос: «Цей єсть Син мій возлюблений, в ньому моє благовоління, — і Дух як голуб сходив на нього» (Мр. 1,9-11).

Явився, отже, Бог Отець — своїм голосом, Син Божий Христос — стояв у Йордані, Святий Дух — у виді голуба сходив на Спасителя. Це вперше таке ясне обʼявлення Пресвятої Тройці. Правда, й в Старому Завіті були вискази, як відомо, що наводять на існування трьох осіб в Бозі, як: «сотворім людину на наш образ і на нашу подобу» (Буття, 1,2); три ангели явились Авраамові в Мамре: «Господь зʼявився (Авраамові) в діброві Мамре... як він сидів при вході до намету... підвів свої очі та глянув — три чоловіки стоять перед ним...» (Буття, 19,1 сл.), і інші. Але це були лише натяки. Виразне і безсумнівне обʼявлення Пресвятої Тройці сповнилося при хрещенні Христа в Йордані і називання трьох осіб в Бозі стало в Новому Завіті правилом. Тому і нам, при нинішньому величавому Йорданському святі — Богоявлення, треба відмітити три головні моменти.

Три Особи Божі в одній Божій природі, як сказано, є найбільшим і найглибшим обʼявленим нам таїнством, тому, що навіть після його обʼявлення годі вповні збагнути його людським розумом. Нема в сотвореному світі, з якого беремо наше пізнання і зрозуміння, аналогічного твору, щоб одна природа існувала три рази в трьох особах. Як приблизним образом є лише людська душа з розумом і волею, але в ній нема трьох осіб, лише душа як один вид і форма, розум душі — як другий, і воля душі — як третій. Остільки, отже, душа є образом і подобою Пресвятої Тройці — Одного Божого Єства. Існування окремих Божих Осіб вияснює нам діло спасіння людського роду; Отець посилає Сина, який, як віддільна Особа Божа, прийнявши душу і тіло людське, міг задосить учинити Богові за зневагу і гріх, саме при помочі людської природи піднесеної до Божої гідности та привернути людині її первісний, надприродний стан. Різдво — це початок великої дії. У Вифлеємі приходить на світ воплочена друга Особа Божа, а Богоявлення підносить велич Різдва, пояснює його вагу і показує наглядно, чому то народження Ісуса у Вифлеємі є такою переломовою, історичною, а водночас такою відрадною і потішаючою для усього людства подією: це родиться не звичайна дитина, але Бог — друга Особа Божа, щоб ущасливити всіх людей.

Другий момент, що звертає нашу увагу у цьому Святі, це свідоцтво св. Йоана: «Це агнець Божий, що забирає гріхи світу» (Йо. 1,29). Христос, як представник усього людського роду, забирає гріхи з людей, а це є неабияка полегша і зміна для людей. Для довжників, які не могли б самі сплатити довг і стати гідним підметом, це рятунок від смерти. Христос, це справді агнець Божий, що приносить себе в жертву, щоб ущасливити людей. Тим довершує Він найбільшу жертву, бо кладе душу свою: «3 цього ми пізнали любов, бо він за нас поклав свою душу» (1 Йо. 3,16).Тому то свідоцтво св. Йоана таке многозначуче для нас, а з другого боку так високо підносить завдання і місію Христового життя в наших очах.

Вкінці, хрещення Христа мало ще й інший безпосередній успіх для спасіння людей. Воно освятило воду, що з цього часу стала засобом освячення. Після покірного визнання грішного стану людей і очищення водою, Христос, як дотепер невнана особа, удостоївся найвищого признання і прилюдного проголошення свого божества. Тому-то також і для спасіння людей Христос ужив води як знаку освячення. Незабаром в розмові з вченим Нікодимом виразно скаже, що «хто не охреститься з води і Духа, не може увійти до Божого Царства» (Йо. 3,5). Пізніше, перед своїм вознесенням Христос дав ще всім зобовʼязуючий заповіт — «хрестити в імʼя Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28,19), бо «хто увірує і охреститься, той буде спасенний». Та й св. Апостол Павло пригадує ще, з великим наголошенням, Титові, що Бог спас нас «не ради діл праведних, що їх ми зробили, але по своїй милості спас нас купіллю відродження і відновлення Духа Святого, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, Спасителя нашого, щоб ми, оправдані його благодаттю, стали спадкоємцями згідно з надією життя вічного» (Тит. 3,4-7).

Коли ще вернутися до Свята Різдва Христового, правда, що воно більше навіяне ніжністю, родинною радістю і близькою безпосередністю з теперішнього життя. Та все ж таки й чар Дитяти сповитого пеленами, і благовість ангелів з неперевищеною піснею: «Слава на висотах Богу і на землі мир, в людях благовоління» (Лк. 2,14), і поклін пастирів, і трьох царів, і вся різдвяна радість, мають за основу обʼявлення Пресвятої Тройці. Богоявлення на Йордані й уся пізніша діяльність Христа аж до воскресення з мертвих мають в духовному розумінні вищий характер і викликують настрій поваги, величі й чогось надземного. Його стрічаємо як Різдво Святвечором не менше святочним Щедрим вечором, оспіваним прегарними щедрівками й супроводженим побажаннями. Бо цей вечір Богоявлення є також символом багатства духового, надприродного й матеріяльного, яким Господь обдарував людину.

Добрий вечір тобі, пане хозяїне, йду до тебе,

Чи застелені тисові столи у тебе?...

Добрий вечір тобі, господарю,

Стережи Боже твого товару...

Добрий вечір тобі, пане господарю,

Радуйся! Ой радуйся земле, Син Божий народився…

Пане господарю, вставай з постелі. Ой дай Боже!

Відчини двері. Ой дай Боже!

Розставляй столи все тисовії,

Стели скатерки все купковії,

Клади колачі з ярої пшениці,

Будуть до тебе аж три гості:

Що перший же гість — ясен місяць,

А другий же гість — красне сонечко,

А третій же гість — дрібен дощик...

Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям

На здоровля...

На Йордані тиха вода стояла,

Там Божа Мати Сина свого купала...

Чи дома ти, господареньку?

Щедрий вечір, святий вечір…

Та вже найкращими відправами на Йордан є досвітні Повечеріє і Литія з незабутнім приспівом «С нами Бог, разумійте язици...», а після Служби Божої святочний похід на ріку. Йорданське Водосвяття надав цьому святові особливу врочистість, воно відтворює нам цілу подію хрещення Христа в Йордані, звеличування Пресвятої Тройці — символічне погружування свічкових тройць у воді при виголошуванні маєстатичних слів «Велій єси, Господи, і чудні суть діла Твої», і хреста «Сам і нині,Владико, освяти воду сію Духом Твоїм Святим». Увесь обряд закінчується тропарем і кондаком:

Коли в Йордані хрестився Ти, Господи, Троїчне явилося поклоніння (1): бо Родителя голос свідчив Тобі, возлюбленим Сином Тебе називаючи;

і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова.

Явився Ти, Христе Боже, і світ просвітив, слава Тобі.

Явився си днесь вселенній, і світло Твоє, Господи,

знаменувалося на нас:

зі зрозумінням оспівуємо Тебе:

прийшов єси і явився єси світло неприступне.

І так освяченою водою ми хрестимо дітей і дорослих, знаменуємо себе при кожній нагоді, благословляємо доми, обійстя, наші хати і хліби, усе, чим ми послуговуємося в житті, і в церкві, і дома. Бо освячена Христом вода у Йордані стала засобом Божого благословення; вона спроваджує Божу благодать у людські душі, обмиває їх з гріхів, і разом

(1) Бо вже трьом особам віддаємо поклін, а не одній.

з Святим Духом перетворює «у нового чоловіка», це є, нас в дітей Божих і встановляє Боже царство на землі. Тим то свято Богоявлення таке велике і величаве. Зокрема наше нинішнє свято радісне ще й тим, що довершуємо водосвяття над водограєм перед монолітною мармуровою статуєю Пресвятої Тройці, архитвором проф. Уто Маццеї, яка красується перед храмом Святої Софії.

Дорогі Браття і Сестри! Ми хотіли цим нашим словом не так збуджувати у Ваших душах нові постанови, як радше відтворити перед Вашими очима перебіг свята, і щоб пережити його якнайглибше й якнайрадісніше. Амінь.