ПРОПОВІДЬ НА БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ

Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

Празник Хрещення Христового носить багато імен. Передовсім воно називається Богоявленням, бо явився Бог в Пресвятій Тройці. Називається Хрещенням Христа, бо Христос хрестився в Йордані. Чому Богоявлення? Бо перший раз явився виразно Бог у трох особах. Дався чути виразно Голос з неба: « Це Син мій возлюблений » (Мат 3,17). А це може говорити тільки Отець. А Дух Святий возносився над Ним, над головою, на знак третьої особи. Тоді, отже, відбулося щось, що дотепер не було знане. Вправді були натяки за Авраама, як прийшли Три Ангели, як представителі трьох осіб Божих, але це стало явним аж після Богоявлення. При сотворенню було сказано: « Сотворім чоловіка на образ і подобу Божу » (Бут. 1,27), значить, у множнім числі, не одна, але більше осіб: « Сотворімо...». Тому то така важна подія, та й на Сході, та й загалом з початком християнства, перший і найбільший празник — це Богоявлення. Його святковано разом із Рождеством, як Вам відомо, та й щойно пізніше розділено ті два празники, як каже св. Йоан Золотоустий. Але основою і найбільшим святом стало Богоялення, і тому його так величаво святкують в нас на Сході, передовсім в Україні. Називається воно також і Хрещенням. Чому? Коли Христос попращався з Матірʼю, як прийшов уже час, і скінчилося Його укрите життя, тоді Він вибрався до проповідування свої науки; попращався вдома. Св. Йосифа вже не було. Треба представити собі ту сцену, де Христос заглиблений у своїх думках, що Він має робити, яке то велике завдання перед Ним, що Він має сповнити? Люди не здавали собі з того справи, та й може не прикладали до того великої ваги. Але, Він ішов, щоб сповнити найбільше діло на землі: відкуплення людського роду! Та й не диво, що коли Він зближався, надхнений Святим Духом, Йоан Хреститель казав: «Се Агнець Божий, вземляй гріхи міра» — « Це Агнець Божий, що бере на себе гріхи світу » (Йо. 1,29). Він іде, щоби хреститися, як канник за гріхи не свої, але за ті, що прийняв на себе. В найбільшій покорі Він стає так як грішник, у черзі за іншими, та й чекає на свою чергу. А коли св. Йоан Хреститель зборонявся і не хотів Його христити, бо каже: « я не гідний розвʼязати ремінця від сандалів Твоїх (Мар. 1,17) а Ти приходиш до мене » (Мат. 3,14), щоб я Тебе христив? « Остав тепер », як ви чули в нинішній Євангелії, « бо так годиться нам сповнити всяку правду » (Мат. 3,15). І Він, прийнявши ті гріхи, пішв на знак покути, і переблагав Отця небесного. Він бачив, що той рід, який існує — то ворожнеча з Господом Богом. Треба назад привернути давне синівство і давню святість і любов, а й не диво, що коли Христос вийшов з. Йордану наступило таке велике прославлення. Відкрилися небеса і дався чути Голос: « Сей єсть Син мой возлюбленний, в немже благоволих » (Мат. 3,17). Ви скажете, що всеж таки відкуплення довершено на хресті. То правда, але воно було вже зачате і довершене постановою в Йордані. На Йордані Христос узяв на себе всі гріхи та й з ними зійшов у воду, як каянник. Богоявлення більше свято ніж Воскресення Христове тому, що тоді перший раз появилася Пресвята Тройця на землі. І люди тоді побачили, що Бог є один, але існує у трьох особах.

Подумаймо над існуванням Бога. Ми кажемо, Він існув: тому десять літ Він був, тому сто літ, тому тисяча літ, тому десять тисяч літ назад Він існував. Він є, і є, і є! Дальше, за сто літ так само буде, і так само Він є незмінний. Ото є ця могутність і сила Божа; що Він існує завжди. Він від нікого не має свого існування, але сам від себе. В тому також лежить велич Богоявлення, що предвічний Бог, всесильний, всемогутній, обʼявився у трьох особах. Водночас це є найбільше таїнство нашої віри. Ми його не розуміємо, бо не маємо такого прикладу в житті. Коли Христос воскресив Лазаря, чи молодця з Наїну, чи дівчину, бачимо, що умерші встали. Але, щоб ми виділи одну річ, чи один хрест, чи одну людину-чоловіка, що існує три рази і був той самий — от того нема в житті. То лише у Бозі, що є одна суть, а та суть Божа, вона є в Отцю, в Сині і в Дусі Святім. Це є водночас і рація, чому так величаво святкуємо Богоявлення, як найбільшу Тайну Христової віри.

Христос взяв гріхи, зійшов до води, прийняв хрищення і тим хрищенням Він освятив так само людину. І тому кожна дитина, як приходить на світ, і кожна людина мусить бути охрищена, щоб прийняти благодать Божу і бути спасенною. На основі Йорданського Хрищення Христос установив і тайну Хрищення: «Ідіть і навчіть усі народи, христячи їх...» (Мат. 28,19). Пізніше Христос почував так Никодима, що без хрищення не може ніхто бути спасений (Ів. 3,5). Треба народитися з води і Святого Духа! Тому теж така велич того свята бо сталося щось основного, чого до тепер не було, що було заповіджене і лише пізніше звершене. Водночас це початок, основа і осередок діяльности Христа і тії великої події, що зачинається. Задля того деякі церковні письменники зачинають Новий Завіт від Йордану, зачинають від хрищення і від Богоявлення. Тоді починається Новий Завіт. Старий Завіт був предсказанням, але в Новім Завіті, от як тепер обʼявлена Пресвята Тройця, починається щось нового: « О немже благоволих » — то значить, Отець небесний, що говорить про свого Сина, який прийшов, та й той Син мусить сповнити, мусить відкупити, та й Дух Святий благословляв, та й відтак і Він зійшов на Апостолів. Оті три особи Божі, яких діяльність відтак проявляється у великій мірі, як назовні, хоч то один Бог і діяння одне, то все ж таки приписуємо кожній особі окремо діяння.

І тому то, мої дорогі, нинішній той празник, це памʼятка свяченої води, та й дякуємо Господеві, що ми дочекали, дожити того, щоб святити ту воду, та й молимо, дай Боже й дальшого життя. Амінь.

Христос раждається!

Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.