ПРОПОВІДЬ НА ІНАВГУРАЦІЇ АКАДЕМІЧНОГО РОКУ В УКРАЇНСЬКОМУ КАТОЛИЦЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

Нинішня Євангелія про воскресення молодця з Наін має багато аналогій з інавґурацією академічного року 1973-74.

Завданням університету в піднести рівень образовання, воскресити в душах молодих студентів зрозуміння найвищих і найглибших правд та помогти їм здійснюватися в житті. Таке завдання має й наш університет. Хоч ми у скромних зарисах розпочинаємо одинадцятий вже рік, і десять літ скінчилися, то все таки можемо сказати, що Бог благословив нашу працю. Не зважаючи на всі труднощі, передусім всенароднього положення, наша установа зробила те, що можна було зробити в нинішніх умовинах для неї і з тими силами, якими вона розпоряджала. Слава Богу, знайшлось багато-багато жертвенних людей, і своїх і чужих, які допомогли здвигнути цей університет, прикрасити його, закупити устаткування, зібрати бібліотеку, музей, один і другий, а так само й архів. Все те, разом узяте, становить нині найбільший український культурний осередок на поселеннях. Можемо це без пересади й без нарушення скромности потвердити, коли нині наша бібліотека, яка й небаром начисляти буде вже 40.000 кннжок, малощо позістав з-заду за віковою Пропаґандою, яка, як ми чули, має 45.000. Ми зібрали багато цінного матеріялу для дальших студій. Очевидно, це не значить, щоб ми на цьому станули, як той багач, що хотів побудувати великі стодоли і зібрати до них свої плоди і радуватися здобутком і «благоденствувати » (Лук. 12,16-21). Ні. Наші досягнення, це конечна основа до дальшої праці, яка нам іще потрібна. Перед нами далекий і важкий під кожним оглядом шлях. Та слава Богу, що наш народ, передовсім на поселеннях, є настільки приготовлений і свідомий свого завдання, що держиться разом. І ось Ви, зібрана тут Молоде, хоч нечисленна, бо так важко зібрати Вас з цілого світа, з огляду на матеріяльні умовини, то все таки Ви є цей видимий знак і вияв нашої праці та старань про науку і загалом про культуру, які ми можемо дати нашими силами.

З цієї причини нинішній день, Мої Дорогі, нехай буде гарячою молитвою подяки за минулих десять літ, а так само нехай лине щира молитва за майбутнє. Перед нами — рік, який непевний. Кожна майбутність має закрите, заслонене лице, та все таки ми глядимо вперед із довірʼям до Божого Провидіння і твердим переконанням, що так як дотепер почивало на нас Боже благословення, що воно й дальше буде нас провадити. Треба тепер, не зважаючи на всі браки й нестачі, зі свого боку доложити всіх старань, взятися пильно до праці і сповнити те завдання, яке на нас накладає майбутній рік. Якраз ми тут на те, щоб здобути нове знання і підготовитися до проводу — а провід звичайно спочиває в небагатьох руках. Коли він сильний, то звичайно нечисленний. І тому Ваше приготування, коли воно буде належне, мусить бути здобуттям науки, без якої ніхто нічого не вчинив. Скільки разів і Покійний Митрополит Слуга Божий Андрей усім, а передовсім молоді, клав на серце науку, бо без неї нічого ми не вдіємо. Навпаки, завдяки їй, стаємо в ряди найкультурніших народів і не лишаємося позаду. Наші установи, і професори, і студенти на поселеннях, також на Вільному Університеті у Мюнхені і на катедрах в Америці — скільки вони вкладають праці й труду для здобуття науки! Та дай Боже, щоб вони сповнили всі, а разом із ними наш університет, те завдання, яке накладає Бог, Церква й народ. Маймо, отже, надію, що наступний рік буде знову кроком вперед, буде кроком вперед у почитанні Бога, у скріпленні нашої Церкви, буде кроком вперед у культурному житті нашого народу, в нашій науці та в піднесенні цілого народу! Бо лиш образована, вчена, або як називаємо загально, мудра людина може нині стати гідно у проводі. А над нами сіяє і нас благословить Божа Премудрість у цьому храмі, якраз щоб її набути і собі присвоїти, амінь.

Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.