ПРОПОВІДЬ У ПРАЗНИК СВЯТОГО МИКОЛАЯ В ОТЦІВ СТУДИТІВ «СТУДІОН»

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Ви нині чули два Євангелія: неділі і свята св. Миколая. В першому Ви чули про чудо, яке зробив Ісус Христос на скорченій жінці, що вже стільки літ ходила в прикрім каліцтві, яке вчинив їй злий дух, як каже Христос. Коли читаємо те Євангеліє, мусимо подумати про те каліцтво, той біль і наругу жінки, яка ходила й мучилася при тому — і Христос уздоровив її на невдоволення деяких ревнителів закону, які думали, що вони найліпше знають закон, що найліпше Богу служать, коли в суботу навіть не хочуть дотикнути чогось. А Христос сказав їм: навіть у суботу буває, що ви осла, як впаде, витягаєте і годуєте і напуваєте і все інше конечне робите, але уздоровити жінку не годиться в суботу?!Бачимо, яка буває злоба в людях!

Та недуга означає не лише тілесну недугу, але й душевну. Душевна недуга може бути й в світській людині, і в сестри, чи монаха в монастирі, щось може бракувати, є якась головна хиба характеру — її треба відкрити і прийти до Ісуса Христа та й покаятися і прохати уздоровлення.То є та велика наука того Євангелія, щоби завжди мати перед собою свій духовий стан. Ісус Христос є Той, що зберігає від душевних недуг, від різних нездорових склонностей, які ведуть дуже часто в неправильну дорогу — а найвищим стремлінням нашим є взяти свій хрест і шукати Царства Божого.

Та неділя така дорога для нас ще тому, бо приносить її св. Миколай: « Правило віри і образ кротости», як в тропарі говоримо про нього.Він мав перед очима правило віри — то є найважніше в житті. Маємотак поступати, як вчить віра! Св. Миколай був образом скромности, покори, і склонности не вивищування себе.

Богу дякувати, що й нині могли ми отут, як найкращий дарунок, послухати отого зложення обітів брата Гліба та й посвяти для Ісуса Христа на ціле життя.

Св. Миколай, як ніхто другий, має велике почитання у нас по Матері Божій. Його навіть більше почитають, як Івана Христителя. Чому?Він кожному, хто до нього прибігав, як в наших літописах розповідається, помагав, як для прикладу — того молодця, якого витягнули з Дніпра він уздоровив. Всі, що до нього прибігали — були вислухані.Інакше не можна собі пояснити, що в кожній нашій церкві є ікона св.Миколая. Коли він є в кожній церкві — таксамо повинен бути й в кожному нашому серцю. Кожна дитина, як згадати їй про св. Миколая, вже тішиться, бо знає, що від нього щось дістане, якийсь дарунок. Дорогі, про такий самий дарунок треба думати й собі. Св. Миколай, що стільки помагав — поможе й мені. А маємо кожний свої великі потреби!

Вернувся я з четвертої подорожі довкола світа, де побачив стільки побожности в нашому народі — подивугідне! Там культура і багацтво пішли дуже високо, але рівночасно і побожність не гинула. Там є привʼязання до віри, що нераз аж сльози стають в очах... Дійсно, наш Нарід підійшов вгору, і в Америці, і в Канаді, і в Голяндії, і в Німеччині, де я тепер бував. Обʼїхав я дуже багато й сказав може більше, як 120 проповідей. Дивитися на той запал, на ентузізм народу, все 1500-2000 людей в церкві було, а вважайте, то є на поселеннях! То не є наша Україна, де могли всі сусідні села прибути. Нині, коли святкуємо св. Миколая, мусимо з вдячністю це згадати. Дай Боже, щоби віра росла, щоби запал не падав, щоби ми перепони побороли, бо наша віра, наше життя, наша працьовитість зʼєднює собі нарід і пошану для нас. Ота дорога мусить нам стелитися, нею мусимо ми йти, щоби під проводом і опікою і за поміччю св. Миколая, ми могли дійсно осягнути свободу Укр. Народу!