ПРОПОВІДЬ В СОБОРІ СВ. СОФІЇ НА РІЗДВО

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Коли б хтось спитав, що таке Різдво — чужинець, невіруючий чи нехристиянин — треба б відповісти, що Різдво — це радість! Радість, яка випливає сама з себе в кожного християнина — від кожної дитини, від наймолодшого до найстаршого — в кожного будиться свідомість веселости і погідности, в яких би він не був умовинах, а навіть від найтяжчого хворого, що лежить і ледве дихає. Він з приходом Різдва Христового набирає нових сил. Це самозрозуміле. Чому? Бо сказано ангелом пастирям по народженню Христа, що Той спасе людський рід. Значиться, він сповіщає, що так, як тепер є, вже не буде, але буде ліпше! Це головна й основна ідея Празника Різдва Христового — що буде ліпше!

Ми, що живемо тепер в страшних і жахливих умовинах, у великих досвідах, які не кінчаються та й нема виглядів для східної нашої Церкви, таке тяжке положення нашого Народу, нашої науки, нашої культури і цілого нашого життя, яке є під обухом, гнетом і не має такої свободи, як всі мають! Та й треба з прикрістю сказати, що ті, що повинні б промовити слово в нашій обороні, зовсім не квапляться. Пригадайте собі те, що я Вам нераз казав: «те, що ви собі пʼятьма пальцями заробите – те буде ваше »! Не чекайте ласки від нікого, навіть від « князів світських », але самі держіться! Ми, слава Богу, нині зібрані тут, та й можемо сказати без пересади і без вивищення себе, в найкращім храмі на поселеннях, який здвигнув наш Народ, хоч храм цей ще не викінчений. Як бачите велич мозаїк і окруження храму отут — це свідчить, що ми повинні все таки в тій недолі і страшному положенні нашого Народу, піднести духа і не падати! Піднести його, бо ще не пропало все.Чому? Христос в Євангелію сказав — бо буде ліпше. Воно є зле, прикре, тяжке — але це не є кінець. Воно не є те, що має бути завжди, але вступ до ліпшого!

Пригадайте собі й великодні слова, що по Страсній Пʼятниці все приходить Великдень! Терпіння не є на те, щоб ми терпіли й страждали, але, щоб ми були ліпшими. По терпіннях має прийти радість.

Коли ми глянемо в нашу історію — на ті всі лиха — вдармо себе в груди — вони від нас самих! Ми самі себе обвинувачуємо та плюгавимо , та й не диво, що чужі нас не шанують. Та треба мати свідомість хто є український народ, мимо всіх терпінь, який його ґеній спосібний, творчий і нема стиду, щоб до нього не можна було признатися!

Ви ніде нині, навіть отут, помимо всіх великих святкувань Різдва Христового у латинників, не видите тої великої внутрішно радости та лицях всіх, як в кожного нашого українського християнина. Слава Богу, що ми маємо впродовж цілого літургічного року такі хвилини, в яких Церква каже піднестися і не падати хоч навіть день-в-день життя йде тяжко важкою.

« Не є слуга більший від пана свого » навчав Христос. Починаючи нині від народження, вже яка бідна мусіла б бути жінка, щоб родити у хліві, а Пречиста Діва породила Ісуса Христа в стайні і то серед такої убогости, бо положила Його в яслах. Приходять ангели та й співають радісну пісню. Приходять пастирі, щоб поклонитися Йому і приносять свої дари. В нагороду за те відійшли з радістю і піднесенням на дусі.Дальше, коли вже нарід повписувався у Вифлеємі, зробилося трохи можливіше, Свята Родина переходить до одного дому, до якого приходять три царі зі Сходу та складають свої царські дари Дитині, що народилася в стайні! Значиться, Рождество не є звичайною подією.Три царі ві Сходу читали й вже знали це пророцтво про народження, бо воно від давен-давна передавалося з роду в рід і так зберігалося.Життя зміняється. Христос вправді народився в біді, але звеличують Його царі. Чому? Бо Він Син Божий! Ціле пізніше життя також міняється: і зле і добре, і легке й тяжке, кінець-кінцем приходить смерть на хресті, наче б найбільшого злочинця. Та опісля приходить славне воскресення!

Коли ми вдумуємося так у радість Різдва Христового, то нехай не пропадає наша традиція і на поселеннях, ані наш дідух, сіно чи кутя, які от тут зберігаємо. Наше положення, наші земельні багатства такі великі, що другі зі заздрости хотіли їх для себе зайняти. Не дивота.Але майте Ви розум! Не плюгавте себе, не понижуйте себе і не стидайтеся себе, як менш варті на світі!

Я Вам вже здається раз розповідав про того пастушка, що пас стадо корів, який на моє запитання, « а якої ти віри», відповів « хлопської ».То глибока філософія і геройська свідомість. Він не стидався тої « хлопської віри» чи якогось пониження, але чувся собою!

Різдво Христове нехай нас усвідомить, щоб ми самі себе не понижували і не ганьбили, бо навіть птиця не плюгавить свого гнізда і навіть безрога лягає в чисте місце. А чому ти сам на себе мусиш плювати?!

Як би не було, коли ми перетриваємо лихо, то напевно буде ліпше.Треба лиш себе шанувати. Тоді радість Христового Різдва поведе нас сильнішими в житті. Амінь.

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.