top of page
ПРОПОВІДЬ В ХРАМІ ЖИРОВИЦЬКОЇ БОГОМАТЕРІ І СВЯТИХ МУЧЕНИКІВ СЕРГІЯ І ВАКХА
11 квітня 1977 р.
Проповіді, промови
XIV
В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Як чуємо з Євангелія, ціла сценарія Христового життя в останньому тижні зміняється. Як було предсказано Мойсеєм і Пророками, Христос терпів, страждав, був зневажаний, опльовуваний, битий і накінець був розпʼятий на хресті і вмер та був зложений до гробу. Апостоли розбіглися, всі учні і прихильники попали в зневіру і розчарування. Вони надіялися основної переміни життя в цілому краю, а тут такий ганебний кінець смерти і зложення до гробу. Хто з них це припускав, бо думали по-людськи— сталося інакше.
Бо ось серед того загального пригноблення, огірчення і розчарування, розноситься вістка, що Христос воскрес; Він встав і наново ожив.Нарід не звертав уваги і на закінчення пророцтв, і на Христові слова, що третього дня Він воскресне. Христос воскрес і явився всім засумованим і вмить змінилася ціла сценарія. І в апостолів, і в мироносиць, і в учнів постає інакший душевний настрій. Починається нова дія — Христове воскресіння!
Зразком того душевного стану являються два учні, Клеопа і Лука, які йдуть з Єрусалиму до Емаус. Це високо-благородні ідеалісти, що були привʼязані до Христа, вірили, що Він перемінить світ і відтворить юдейське царство на землі, в якому будуть жити свобідно, а не в ярмі як дотепер. Так вони собі уявляли по-людськи післанництво Христа.А тут після високої науки Христа і небувалих чуд, страшний кінець.Увʼязнення, зневажання, опльовування, биття, розпʼяття на хресті в найгіршими розбійниками, смерть і вложення до гробу. Ось безнадійний кінець, — ідуть і один одному повторяють, — все пропало. Такий настрій і нині можемо завважити і в наших націоналістів, що думають — все переміниться одним зовом, одною маніфестацією. А з другого боку — все пропало — чорна безнадійність.
Аж тут прилучується до них незнана Людина і питає ввічливо, чому вони такі прибиті й засумовані, та й на що так нарікають? А вони, здивовані, відповідають також питанням: « А хіба ти не в Єрусалиму і не знаєш, що там сталося? Чи ти не чув про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всіми людьми, як видали його архиєреї і князі наші на засуд смерти і розпʼяття на хресті... А ми надіялися, що він є той, хто має збавити Ізраїля... Кажуть, що Він воскрес.Бо жінки не найшли тіла в гробі і деякі з нас пішли до гробу і Христа не бачили ». І тоді Христос відозвався до них: « О, нерозумні й мляві серцем, щоб повірити всьому, про що говорили пророки про терпіння і смерть. Чи не треба було Христові так страждати й увійти у свою славу? ».Так мовив Мойсей і інші пророки. Їх настрій перемінювався. Вони підносили голови і зачинали думати інакше. А коли Христос, зайшовши в ними до господи й переломлював хліб, Клеопа й Лука пізнали Його, але Він зник.
Для нас — висока наука, що Божі суди інакші як людські і, що треба благати й числити на Божу поміч. І мироносиці журилися тим, хто відвалить їм камінь, а він вже був відвалений. І обидва учні з найбільшого суму й безнадійности як стій встали від стола й пішли піднесені на дусі до Єрусалиму. Які інакші тоді були ходи! Тому й ми в усіх наших журбах, терпіннях і безнадійностях « Горі іміїм серця!». Є Бог над нами, що завжди готовий нам помогти. Після Пʼятниці — Великдень.Після смерти — Христос воскрес!
В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
bottom of page



