ПРОПОВІДЬ В ХРАМІ ЖИРОВИЦЬКОЇ БОГОМАТЕРІ І СВЯТИХ СЕРГІЯ І ВАКХА В РИМІ

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Буває звичай, щоб наші свята закінчувати і нагляднити також перед чудотворним образом Жировицької Богоматері. Як знаєте, оцю церкву й дім передав кард. Антоній Барберіні для Українського Народу, на руки митр. Йосифа В. Руського, після заключення Берестейської Унії. Вони стали осередком духовного посередника, якого назначував митрополит. Тому наш цілий двір — це є монумент, а на монумент нема ціни й він не може пропасти! Від 1630 року він був тим сталим осідком,— і слава Богу, що ми його після втрати відкупили.

Коли дивитися нині на Матір Божу, до якої нехай кожний з нас молиться у своїх потребах і, якщо б ще тепер сталося чудо, то був би-величезний успіх для нашого Народу!

Як вже знаєте, то вчора ми закінчили різдвяний період з відданням празника Стрітення. Скінчився радісний період, такий « дитинний », чистий й невинний: бо нема чистішої і невиннішої істоти на землі, як дитина в освяченій ласці після Хрещення. Яка вона свята, непорочна й несплямлена!

Тепер зачинаємо другий період. Ісус Христос мав виступити й розпочати науку; тому мусів приготовитися! І так, як Він це робив, так і нам треба робити.

« Першим дзвінком» такого приготовлення - це неділя Закхея.Він « виліз на дерево», хоч був дуже провідний, був розумний і мав гроші, — а не стидався цього зробити для Христа. Нині було б пониженням, якби котрийсь з наших визначних мужів « виліз на дерево ».А він не вагався і за те Христос його нагородив. Тому треба кожному піднестися вище, не так тілом, як духом!

Друга неділя — митаря і фарисея — вказує на те, яке має бути покаяння: « Боже, милостивий будь мені грішному!». Хто себе упокорюв— того Господь Бог підносить!

А відтак приходить неділя блудного сина. Він розпустив, промарнував і прогайнував усе майно й скінчив найгіршим, що може бути — став свинопасом. І тоді приходить застанова і поворот.

Дальше маємо мʼясопусну неділю, в якій читається Євангелія про Страшний Суд! Все скінчиться і треба здати рахунок; того не обійдемо.

А нинішня, сиропусна неділя, має щось дуже важного й спільного з нашим періодом 85-ліття. Ви чули, яку Христос дає науку: дивися не на те, щоб тебе хвалили коли ти постиш, каєшся чи молишся. Ні!Хто це робить для « реклями», чи для розголосу — той і дістане таку заплату! Але, як ти ввійдеш в себе, в свою душу, і застановився над собою — це є найцінніше! Саме це — внутрішня щирість — таке цінне.Ми це теж називаємо характерністю. І потім найцінніше спитати себе:« Що Український Нарід зробив для піднесення свого внутрішнього життя за тих 85 літ? »...Видите, за той час вже стільки пішло на муки, стільки на Сибірі загинуло, стільки крови пролилось! Ми дали великі жертви— і за те Господь Бог певно нагородить!

Щоби сповнити своє завдання, треба стати повноцінною людиною.А нею станеш тоді, коли ввійдеш в себе, коли будеш обʼєктивно і щиро дивитися на себе, на свою душу, на свої вчинки, і будеш думати над тим, яким ти є! Бо характерність людини — це в житті велика цінність.Амінь.

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.