ПРОПОВІДЬ НА ПОХОРОННІЙ БОГОСЛУЖБІ БЛАЖЕННОЇ ПАМ'ЯТІ ОТЦЯ КОНСТАНТИНА ЛИХАЧА

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Нераз бувають для нас незрозумілі дороги Божого Провидіння.Звичайно родиться дитина, росте, приходить до школи, дозріває, творить родину і в старечому віці відходить з цього світа. Та буває і таке, що і молода людина дозріває вже перед Господом Богом і відходить з цього світа перед Його Престолом, щоби славити Його во віки вічні.

Так здається і нам тепер, що і цей Праведник, що лежить перед нами, є покликаний Господом Богом вже дозрілий. Він вибрав своє монаше життя якнайсовершеніше, якнайдосконаліше та й віддав себе цілковито на службу Богові. Які вже великі заслуги має нині Мала Семінарія! Скільки вже вийшло з неї священиків! Скільки також і тих, що не є священиками, але ширять вони віру в Бога і почитання для Нього, Його Церкви, Його обряду і привʼязання до неї — все, що найцінніше може бути для людини у тому світі.

Ми нині сказали: « Прийдіте ко послідному цілуваннію » до цього монаха, що лежить і пращається. Здавалося б, що ще молодий, ще міг би працювати, міг би ще услуги віддавати Семінарії, для якої він дотепер так ревно працював, та, одначе, Боже Провидіння зарядило інакше.Він пращається з нами, та й своїми замкненими устами немов ще вимовляє: « Спасибі Вам усім, що тут Ви находитеся, за те що щонебудь доброго Ви мені зробили », передовсім Батькам, що помогли вступити до монастиря, доступити свячень, « а одночасно простіть всі провини, бо хто ж є без гріха, тільки один Ти ». « Побачимось знова на другому пришестю Христа ». Ото наша радість і потішення у нинішньому смуткові.

З радістю і подякою для Господа Бога можна сказати — стільки добра він зробив; воно не послідне цілування, бо те слово і приклад для тих молодих учнів і вірних — своїм священством, своєю особою, своїм добродійством, своїми чеснотами і впливами — всім тим він показався найвищим слугою Божим, який нині скінчив своє діяння і став перед Господом Богом. Певно, Правиця Христа благословляє його та й вітав, як найкращого свого сина.

Кладучи це тіло до гробу й печатаючи до второго пришестя Христа, одночасно рішаймо й постановляймо, щоб іти слідом за його прикладом. Добрий приклад для всіх є добрим прикладом! Крім того, його життя остає цінним вкладом в працю монахів-салезіян у нашій Малій Семінарії, стає цінним напімненням, щоби так, як і він, віддати себе для найкращого, що може бути — виховання молодих людей; виховати їх в дусі привʼязання до своєї Помісної Церкви, привʼязання до свого обряду — а тоді можемо бути певні, що не пропадемо.

Ми маємо багато ворогів. Скільки то засідаються та стараються, щоби знищити життя, розбивати нас на всі боки! Та одначе, єдність мусить нас лучити, де б то не був український вірний, де б не ступала його стопа — там кров і кість українця! А з нею мусить бути почуття єдности, привʼязання до нашої Церкви — своєї Помісної — під проводом Патріярха. Ми мусимо до того прямувати — в тому наша єдність. І її він засвідчив своїм життям.

Коли ми нині отак стоїмо і в останнє глядимо на нього, лине прохання наше, щоби він перед Престолом Божим заступався за нас та й, щоби вимолив Божої помочі, щоби ми не зникли із лиця землі, а сповнили святу волю Божу. Амінь.

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.