ПРОПОВІДЬ ПРО СВЯТИХ КИРИЛА І МЕТОДІЯ В БАЗИЛІЦІ СВЯТОГО КЛИМЕНТІЯ

Велич ідей ми міримо їх внутрішнім змістом, а внутрішній зміст — тривкістю віків. По людськи говорячи, вони тим геніяльніші, чим довше стимулюють людство, чим довше зберігають свою актуальність. Такими є, в першу чергу, ідеї Божі, що дані Христом для всіх людей і всіх віків; а ідеї підняті людьми тим грандіозніші, чим більше зближаються до Божої досконалости.

Навернення словʼян на Христову віру при помочі їх мови — це була найвища думка Солунських Братів, яка і нині не перестала бути актуальною серед словʼян і виринає на Вселенському Соборі як одно з пекучих душпастирських питань. Дуже влучно тут підходить французька приповідка, що каже: « C'est l'idée qui dirige le monde ». У всіх воєнних озброєннях і матеріяльних удосконаленнях лежить саме ідея, що є мотором діяння і, свідомо чи несвідомо, є основою всіх людських зусиль.

Святіший Отець в своєму глибоко змістовому листі (« Magnifici eventus») підкреслює різні моменти в цій незвичайно багатій в пригоди акції обидвох словʼянських Апостолів. І не дивно, бо в них зударяються, як в історії всієї Вселенської Церкви, Божий і людський елемент, який узгіднюється щойно після завзятої нераз боротьби, щоб вкінці дати спромогу, зберігаючи свободу волі, перемогти Божим планам. З цієї так широкої та різноманітної діяльності святих Апостолів ми хотіли б підкреслити три найважливіші моменти:

1. Геройські чесноти святих;

2. їх католицьке переконання;

3. їх метода апостольської праці.

1. Щодо їх геройських чеснот, вони їх набули собі вже дома від батьків, у школі від учителів і в манастирі своїми молитвами і умертвленням. В кожній Христовій праці перша умовина — це святість життя.

2. Католицькі переконання. В усіх їх апостольських подвигах ми бачимо наявно їх вселенські католицькі переконання, що винесли із своєго середовища вже від молодих літ. Мощі святого Папи Климента, що знайшли в Корсуні на Криму, перевезли їх зі собою аж до Риму і зложили їх ось тут у цьому храмі, де ми нині маємо цю спеціяльну ласку приносити безкровну Жертву. Факт, що вони привели з собою своїх словʼянських учнів до Риму, хіба ж не свідчить про їх католицьку віру, не зважаючи на те, що були заатаковані в Моравії єпископами римського обряду? Про їх вірність блискуче засвідчив Папа Адріян ІІ в листі до словʼянських князів.

3. Словʼянська мова. Здається, що найгеніяльнішим помислом їх апостольства було впровадження словʼянської мови в Богослужбу. Це сталось не силою факту, як робили це на Сході сирійці, вірмени та інші, але юридичним легалізуванням перед Апостольським Престолом. Так вони розвʼязали найбільшу трудність своєї апостольської праці, бо промовили до серця словʼян їх рідною мовою.

Можливо, що факт, що в Херсонезі святі Апостоли знайшли в « одного русина » книгу св. Письма (Євангеліє і Псалтир) писану « руськими письмени », був благородним поштовхом до дальшої їх плодотворної праці між словʼянами.

Стоїмо в 863 році. Глядимо на ту хвилину, коли перші апостоли зібравшись в дорогу, прямують до Моравії. Глядимо з історичної перспективи і супроводжуємо їх в апостольській подорожі. Їх перші плоди — утвердження християнства в Моравії. З Моравії воно шириться на Чехію, Словаччину, Угорщину, Словенію, Хорватію і на Польщу, аж під Краків, а дальше на Західну Україну аж по Перемишль і Луцьк. Отже, не лише варяги з півночі, а Візантія з полудня ширили християнство в Україні, але й Кирило і Методій та їх учні — з заходу, з Моравії.