ПРОПОВІДЬ У ВІННІПЕГУ

Дорогі Братя і Сестри!

Коли Ви уважно слухали Євангелія в Пасхальному крузі, ви мусіли пересвідчитися до важної певности, що Христос є Богом. Усі пасхальні богослуження всіма способами стараються це доказати і потвердити. І самозрозуміло, бо то є основна правда нашої віри. Христос терпів страшні муки і умер на хресті, щоби надолужити за гріх Адама і Еви. Але він воскрес і це потверджує найперше могутнє Євангеліє св. Йоана —«В началі було слово...». І мироносиці, і св. Тома, і апостоли, і чуда уздоровлення паралітика і сліпородженого, і подія з Самарянкою, і вкінці рішення Собору в Нікеї — доказали ясно, наглядно, що Христос був Богом. Завершивши своє діло, вознісся на небо і зіслав Святого Духа, щоби просвітив апостолів і вірних пізнати Його науку. Та з цього слідіють висновки, які кожний християнин мусить тепер витягнути, бо Христос ставить до нього свої домагання. Які?

В наступних Євангеліях зʼясовані ці домагання дуже виразно. Треба взяти хрест і йти за Христом, треба шукати вперед Божого Царства, а опісля всього іншого для прожитку. Апостоли покинули все і пішли за Христом, і вони доконали чогось великого — треба і нам так само йти тою самою дорогою. Нема іншого доцільного шляху, як той, що Христос сам його показав і сам його пройшов. Він наша мета. Ми мусимо піднятися труду, переносити всі терпіння, бо тільки тим способом збудуємо Боже Царство, а воно не є якесь етеричне, повітряне але реальне в наших душах і на наших землях.

Христос будував його в своєму ізраїльському народі і через нього в інших народах.

Наше завдання і наше післанництво є утвердити і поглибити Христову віру в українському народі. Коли Українці прийшли до Канад", були полишені самі собі — тому їх початки були важкі і прикрі. А. ге коли за ними послідували перші наші священики і до душпастирської праці станули кількох французьких монахів-священиків, зачали творитись українські християнські громади, парохії і так постало єпископство. Зачало розвиватися і рости гірчичне зерно і виросло у велике дерево 3 одного єпископства повстало 4 і Митрополія. — Це велика ласка Божа і честь для всіх подвижників. Вінніпеґ став серцем Канадських Українців і остався осередком Української Церкви в Канаді. Належиться зовсім слушно величати подвижників того твору і нинішнього Високопреосвященнішого Митрополита і усіма силами помогти до зʼєдинення Канадської Католицької Церкви. Від того залежить не тільки сила Канадських Українців, але й усіх Українців у світі, коли зʼєдинена Канада, тоді легше зʼєдинити Українців по цілому світі. Звідси залунали слова проти розчленування нашої Церкви, а з тим і нашого народу. За всяку ціну переводити і скріплювати цю єдність, бо інакше нам грозить розвал. Наша Церква мусить бути одна, наша молитва мусить бути одна, наша богослужба одна, наша свідомість одна, наше почуття цілости народу одне. Як в тілі кожний член рятує загроженого сусіднього члена, так і Українець мусить обізватися за Канадійцем, а Канадієць за Американцем, Арґентинець за Австралійцем і за всею Україною. Цю роботу має робити не тільки Церква і духовенство, але і преса, і школи, і всі установи, і кожна родина. Перед Вінніпетською Митрополією велике і важке завдання і висока місія, і то не хвилева, але вікова.

Нинішня Євангелія, оповідаючи про перші покликання апостолів, кінчиться дуже сильним підчеркненням діяльности Ісуса Христа. Він проходив усю Галилею, учив в синаґоґах, проповідував Євангелію Царства і цілив всяку недугу і всяку неміч у людях (Мт. 4,23). А ці недуги і немочі не були тільки особисті, але і усього народу, як такого. Їх і нині треба нам сціляти, лічити і усувати в кожного зокрема і в усього народу — його розбиття, розʼєднання, байдужність і легкодушність, коли ходить про загальні справи. Конґрес Вільних Українців, це заслуга Вінніпеґу і дай Боже, щоби почате діло росло і набрало реальних форм в організаціях і пресі. Багатійте, доробляйтеся чесно, бо багатство і заможність розумно уживані скріпляють тілесне і духове життя. Христос бував в багатих на обідах і користувався їх заможністю. Матей був багатий і став апостолом. Йосиф з Ариматеї — зняв його тіло. Їм каже Ісус памʼятати про вбогих. Ви маєте найбільші можливості з Українців — помагати в біді, обороняти, помагати і будувати своє. І треба це якнайліпше використати.

Крім того св. Павло в нинішнім Посланню до Римлян, говорить про закон написаний в серцях людських. Оце закон нашої єдности є написаний в серці кожного Українця — це закон спільної крови і кости і дарємно є воювати проти нього, бо це значило би заперечувати обнови нашої нації. Вони завжди будуть відзиватися в совісті кожного Українця, хоч як, може дехто хотів би сильно придушувати цей голос запереченням. А до того нас держить разом і наша Христова віра і наш обряд. В такій формі і в такому виді ми мусимо будувати Боже Царство серед Українського Народу.

Амінь.