top of page

ПРОПОВІДЬ НА РІЗДВО ХРИСТОВЕ

7 січня 1974 р.
Проповіді, промови
XIII

Во імʼя Отца і Сина і Святаго Духа. Амінь.

Словами « Христос рождається » ми вже своїми очима бачимо прихід Христа, заповіджений так довго перед тим, предсказаний самим Отцем Небесним у раю, а відтак з уст до уст передаваний у традиції пророками, псалмопівцем, та й опісля і всіми патріярхами, які живили в своєму серці надію на Ісуса Христа, на Його прихід і, що найважніше, на відкуплення людського роду.

Коли ми нині так застановимося, хоч і не час на довгі проповіді, коли ми так подумаємо: що робить це Різдво Христове завжди таким милим і таким радісним? Кожний очікує його, чи він молодий, чи дитина, чи старий, чи навіть старець. У чому лежить це? Є щось, коли б ми хотіли дати відповідь, у тому неуловимого. Коли ви так подумаєте про велич побіди Олександра Великого, Дарія чи Наполеона, і недавно ще Гітлера і тих усіх історичних осіб їх, — які то були великі радості! Та щось їм бракувало і їх утіха минула безслідно.

У Христовім Рождестві криється саме це неуловиме, Боже, вічне, чого немає в людських подвигах. Ніхто з людей на землі не може дати цієї радости, яку в такий простий спосіб приносить Божа Дитина. Вона приносить щось, чим усі без різниці радуються, хоч Його поява така буденна. « Слава во вишніх Богу і на землі мир, во человініх благоволеніє » (Лук. 2,14). Ангели зʼясували цю радість і її причину — Слава во вишніх Богу — бо тепер прославлений Бог. Чому? Бо народився Христос, який відкупить, поєднає людей, хоч багато з них, а передусім безбожники, не здають собі з того справу, що то значить ворожнеча з Богом. Що то значить атеїзм, за який так нині побиваються люди? Яка причина, що він унещасливив і нещасливлює людство? Хто був, хто бачив, хто чув, на місці царства атеїзму — яка величезна різниця між цим скромним Різдвом Христовим і тими бундючними, високопарними промовами й викладами про безбожність! Немає жодного порівняння. Бо ось тут: Слава во вишніх Богу — і прославляється Господь небесний чистим серцем. Славе лине до Нього зі святого серця, зі щирої душі, тому що вона відкуплена, вона поєднана з Богом. « На землі мир »: ото, до чого всі прямують, чого всі так хочуть, чого всі так бажають, а чого не можуть добитись і дати, бо мир — це Божа справа. Тільки один Бог може дати спокій, перше, між людьми, друге, спокій душі й сумління. Саме це є найважніше, щоб кожний, хто вірить у Христа, хто нині дивиться на Його Рождество, відчув все спокій і мир, який приніс Христос своїм народженням. « Во человіціх благоволенів»: Боже уподобання, уподобання саме в собі, бо душа заслуговує на це своїм надприродним станом ласкою освячуючою. Вона справедливо заслуговує на те, щоб себе любила, щоб вона любила Бога і щоб любила інших, як себе саму. Ото є ця глибока причина радости Різдва Христового.

Здавалося б таке просте. Народження у стайні, положення цієї Дитини в яслах без подушки чи колиски, а так на сіні! Та одночасно являються ангели, приходять пастирі з поклоном. Одне з другим так переплітається, тому що один Бог може як з однієї сторони вивищити людину, так із другої понизити її, і переплітати багатство з убогістю. Тому то ціле наше життя переплітається з радістю і смутком. Здавалося б, по-людськи дивлячись, що така нужда, але скільки в ній Божої слави! Христос лежить у яслах, у Його стіп Мати Божа й св. Йосиф, і більш нікого! І вже зʼявляються ангели, а їх тьма-тьменна. Приходять пастирі і бачать щось небувалого. А пізніше приходять три царі. Приносять дари на знак почитання Його як найвищого Архиєрея і Царя. Рівно ж, коли принесено Христа до святині, то які глибокі слова Симеона!

Життя пливе і час від часу щось виринає небувалого. Пізніше ось каже ангел до св. Йосифа: « Збирайся і втікай, бо Ірод хоче вбити Дитя » (Мат. 2,13). Царі прийшли і з радістю принесли почитання і дари, та одночасно постає злоба Ірода: повбивати дітей — і Христос мусів утікати аж до Єгипту.

Отак, як тоді, так і нині! Зразок подій, від якого не втечемо й не освободимося. Як тоді найвища слава Божа, отак і радість нинішнього Різдва переплітається з буденщиною, не раз прикрими подіями, не раз і нещастями й недугами та катастрофами. Такий є Божий плян. А все ж таки різдвʼяна радість не пропадає. Господь мав мільйони способів, щоб змінити злобу Ірода, та лишив свобідну волю, та й тому, що не в гладкому, приємному житті лежить звершенність. Людина завжди потребує якоїсь опори й якогось поштовху, щоб вона виказала свою активність, свою діяльність, свою звинність у діянні, щоб вона не засипляла й не занедбувалася. Бо як кому добре, то звичайно тоді він попадає у безділля.

І тому нинішнє Різдво Христове нехай буде піднесенням нашої духової радости, скріпленням нашого діяння, нашої науки й наших старань у кожному напрямку. Куде йде нині світ! Тому треба бути приготовленим, хоч-не-хоч, на найгірше, а треба одночасно мати й цю велику надію на Ісуса Христа, яку Він приніс, і на цей мир, який мусить бути здійснений, не зважаючи на ті всі затемнювання, перепони й злоби. Мусимо мати непохитну надію на Ісуса Христа, бо в Ньому наша сила, амінь.

Христос раждається!

Во імʼя Отца і Сина і Святаго Духа. Амінь.

герб Йосиф Сліпий

ПАТРІАРХ ЙОСИФ СЛІПИЙ

Сайт створений виключно для поширення спадщини Йосифа Сліпого.

Він не має комерційної мети та не спрямований на отримання прибутку.

bottom of page