ПРОПОВІДЬ НА СВЯТО РІЗДВА ХРИСТОВОГО

1. - Кожний християнин, вчений чи невчений, вбогий чи багатий, молодий чи старий, здоровий чи недужий, з приходом кожнорічного празника Христового Різдва відчував інтуїтивно якусь радість, і то небуденну. І відчуває її правильно і неправильно, добре або зле, правдиво або неправдиво, — скажім одним словом, по Божому, а може ще більше, по людськи. Дитина відчуває її по своєму, незвичайною обстановкою, яслами, співом, солодощами, новою одежиною, прихильнішим і ласкавішим оком батьків. Подібно і молодь, що не думає глибше, різдвяною св. Вечерою, розривками, і розвеселюваннями. Спрацьовані і струджені муж і жена — відпочинком і потіхою; в святочних днях робітник і купець кращим, заслуженим заробітком, — а всі пройняті надією, що буде краще і що ввесь труд недаремний, але принесе ще більший плід. З такою самою надією і піднесеним духом глядить у майбутнє і духовник і науковець і політик, і очікує зміни на краще, яке б це, дотепер безвиглядне, положення не було. І правильно, бо таке знамʼя носить на собі Христове Різдво.

Коли ангели зʼявилися найближчим людям біля народженого Христа, першим їх словом було: «Не бойтеся, се бо благовіствую вам радость велію, яже будет всім людем: яко родися вам Спас, іже єсть Христос Господь во граді Давидові» (Лк. 2, 10 сл.). Тому як висновок з того слідує: «Слава во вишніх Богу і на землі мир, во человіціх благоволенів» (Лк. 2, 14). Радість, бо народився Спас, що вирятує з біди і то всіх без виїмку, тому то радість загальна. Вона має проявлятися на зовні: 1) в прославі Бога, — бо слава во вишних Богу; 2) в мирі і спокою на землі, — бо і на землі мир; 3) в людях благоволення — в чоловіціх благоволенів, Бог знаходить уподобання в людях, і люди будуть вдоволені з себе. А до здійснення цього, треба стану душі в Божій благодаті, поєднання з Богом в щирій сповіді і злучення в добровільному св. Причастю, а тим самим і помирення з ближнім. Тоді в душі наступає стан певности і вдоволення. Тому ангел каже: «Не бойтеся!». Щоб не прийшло, — ви спокійні і щасливі; навіть смерть в такому стані не страшна! Але нема радости без миру і спокою, і тому тільки зусиль вкладає в привернення всесвітнього миру Святіший Отець Папа Павло VI.

2. — Кожний Господський та Богородичний празник і свято святих приносить велику радість для душі, але кожний іншу, чи то Різдво, чи Йордан-Богоявлення, чи Воскресення, Зіслання Святого Духа, Благовіщення, чи інші. Всі вони мають свою питому ціль і своє духове завдання в цілому церковному крузі і житті поодиноких християн. Подібно як голоси у співі, мають свою краску — тембр, а мальовило на різних образах свій тон, і інструменти в музиці (оркестрі) свої ніжности і степенування. Коли, отже, мова про Різдво, то воно має за ціль піднести душу людини також на свій спосіб: — перше, не бійтеся, ви не пропали, бо оце приходить на світ Боже Дитя, Спаситель, який вирятує людей від найбільшого нещастя, Божого гніву, поєднав людину з Богом, і Він гляне вже батьківським, милосердним оком на всіх нас, не як на грішників і злочинців, але як на своїх синів. А це не маловажна і не минуща справа. Отже, перед нами сіяв велике майбутнь, і тому така радість з ціє незвичайної події. Це Дитя в яслах відіграє небувалу ролю. Почне, нову, переломову епоху в історії людства, і то епоху світлу і будуючу. І тому «сповіщаю вам радість велику, бо народився вам Спас». Нова світла візія, нові безмежні славні гороскопи не тільки в матеріяльному, але духовому і то природному і надприродному розмахові. Перед усіма разом і кожним зокрема велике майбутно. А кого не радув і не підносить на дусі надія на краще майбутне?

3. — Цілий характер Празника носить на собі знамʼя ясности, світпости і втіхи. Могутній заклик до радости звенить у всіх наших різдвяних богослуженнях, бо причина не абияка. Вичислюються славні предки Христа, носії благовісти — Божої обіцянки, від Адама почавши, праотці, царі, пророки, отці, аж до Марії і Йосифа. Три молодці в огненній печі, це прообраз Пресвятої Тройці і воплочення. «Праотец днесь вірні совершают память... Воспоєм Христа Ізбавителя... возрастивший всім жизнь. Рождество Твоє, Христе Боже наш, возсія мірови світ (світло) разума... Не остави нас, да не пожрет нас грядущая смерть Сатани! Ускори (прискори і поквапся), щедрий і потщися яко милостив на помощ нашу, яко можеши хотяй».

В кожному описі св. Церква зазиває нас до радости, втіхи, веселости та бадьорости і належного приготування, бо радуються праотці, отці, гори, холми, ріки, сонце і земля, словомв усьому навкруги лунає радість: «Адам радуєтся, Єнох веселиться, і ликуєт Сит, Вертеп благоукрашаєтся, радуются пророци... Слиши небо і внуши земле, се бо Син і Слово Бога і Отца приходит родитися... Готовися, Вифлеєме, отверзися всім, Едеме, красуйся, Євфрато,... Возвиси твій глас Сіоне... Готовися вертепе, Діва приближаєтся родити, услишите гори і холми, яко грядет Христос — незаходимоє солнце возсіяти ідет просвітити подсолнечную — орісти сего потщимся... Земля вся зрящи Божев снисхожденіє веселися, волови дари мні приносят, небо свише віщает звіздою, ангели славят, пастиріє свиряюще дивяться, ясли подемлют, якоже престол мя огнезрачного, радуйся мати». І так співали віки на Україні. Вcя твар приготовляється і радується: «Во кимваліх возгласим, во піснех вокликнім». І цими словами співали і звеличували наші предки Христове Різдво от рода в род, щирим серцем, пройняті до глибини душі вірою в Спасителя, що нам поможе.

Так було в церквах на празничних богослуженнях, а, виходячи домів, вони виливали свій настрій і віру в колядах: «Бог предвічний, Дивная новина, Слава Богу заспіваймо, Трів Царі несуть дари, Дай нам Сину в Твоїм Царстві во вік вічні жити. Дай нам гріхів відпущення. Святу Тройцю прославляймо, Богу честь, хвалу віддаймо. Нова радість стала, щона небі хвала, звізда ясна наш увесь мір осіла. Небо і земля нині торжествують, — весело празнують. У Вифлеємі весела новина... в плоти Бога бачуть. Радуйтеся всі людів, радість з неба нам спадає», і т.д. В них висловлена уся теологія і вкладена ціла українська душа.

4. — Якщо ми підемо ще так дальше, то побачимо що поправа людської долі і привернення щастя лежить в тих засобах і цілях, які Христос опісля вживав і установляв для миру і для одержання благодати для душі, для праведного життя на землі і для осягнення вічного щастя. І приклад святого життя Божого Сина, і наука і чуда і пророцтва; і небо і смерть і воскресіння — це все засоби спасення. А носієм своєї благовісти зробив Христос Церкву, — установу справді Божу. Вона триває вже 2.000 літ і має тривати до кінця віку. Коли за цей час поставали і пропадали тисячі держав і народів, союзів і товариств, то вона дивним дивом стоїть непорушна, мимо всіх хуртовин, єресей і переслідувань. Якусь Божу надлюдську залізну організацію вдунув в неї Христос, і від неї мусимо вчитися, і з неї брати собі приклад. Послух і підчинення без гніту і терору Ієрархії, свобода вірних без розбещення і сваволі, бо любов лучить всіх гармонійно з собою. Наша недоля і смуток в суті речі спричинені браком тривкої організації. Тому глядім на Христа в яслах і звернім бачну увагу на цю високу прикмету вміння споїти. Молімся про цю любов, гармонію і згідність в наших родинах, громадах і в усьому народі. Це буде для нас основою і завдатком непроминаючої радости, якої всі ми собі так дуже бажаємо.

Амінь.

Христос раждається!