top of page

СЛОВО ПРИ ГРОБІ СЛУГИ БОЖОГО ПАПИ ЙОАНА XXIIІ У 10-ЛІТТЯ ЗВІЛЬНЕННЯ З УВ'ЯЗНЕННЯ ТА ПРИЇЗДУ ДО РИМУ

9 лютого 1973 р.
Проповіді, промови
XIII

Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

Ми нині споминаємо памʼять Великого Вселенського Архиєрея, Папи Римського Йоана XXIII. Ця хвилина звʼязана не тільки з його життям, але так само й з нами, бо от тоді наступило освободження Митрополита Київсько-Галицького в моїй особі, а звідси також і приїзд, і нове десятиліття. Коли так глянути на життя Папи Йоана XXIII, коротко й без пересади можна сказати, що він зачав нову добу в історії Церкви. А зачав її тим, що він зрозумів нові обставини, нові течії й нові вимоги ставлені до Церкви. Першим величезним епохальним кроком було скликання Вселенського Собору — Ватиканського Другого. Ця людина була із вдачі надзвичайно благородна, дуже приступна й батьківського серця. Такий був його характер! Всюди, де він був, він був прихильний для кожного, чи то коли розпочинав він свою дипломатичну карʼєру в Болгарії, де він мав нагоду придивитися ближче незʼєдиненим, чи то опісля коли пішов до Константинополя, а звідтам був перенесений — і то без сумніву Божим Провидінням — до Парижа, звідки вернувся сюди як кардинал. Та людина, така скромна, незамітна й без притенсій, хоч було серед тодішніх умовин стільки дипломатів, нунціїв, кардиналів — то Боже Провидіння вказало на нього, і він був вибраний Папою.

Як пізніше сам своїми устами сказав він у розмові до мене: « Вони хочуть, щоб зʼєдналася вся Церква — і незʼєдинені, і протестанти — але треба з ними говорити. Не можна їх відчужувати й від себе відтручувати, але, навпаки, притягати». І от то був той епохальний крок, який зробив перелом у Церкві. Дай Боже, щоб ті всі старання, хоч вони такі тяжкі й важкі, — не раз, здавалося, і безуспішні — щоб вони увінчалися найкращими успіхами. Та коли ми нині звернемо увагу на нашу Церкву, то вона була розбита по всім усюдам, так само, як і не було єдности в католицькій Церкві. Наші поселення по цілій землі мали перед собою на овиді грозу загибелі — зникнути та розплистися в чужому морю. І от — отут та єдність Церкви, яку Папа Йоан підняв, вона одушевила й нас усіх, щоб не зважаючи на ті великі простори, хоч вони нині никнуть через засоби сполуки й переношення людей з місця на місце, — щоб ми зʼєдналися і стали одним. Та й дай Боже, щоб ця хвилина, щоб цей зов і клич, який підняв Пана, щоб він нас одушевляв і надальше, щоб, не зважаючи на всі інші противенства — і брак зрозуміння, і брак доброї волі, і нераз брак охоти — ми зʼєдналися разом і не пропали назавжди. Бо і на Україні ще нині стогне нарід, не маючи свободи Церкви, а священики дальше переслідувані та непоковні різними трусами, відтак попадають у тюрму. ЄДНІСТЬ І СВОБОДА, мої дорогі, це наше, в десятиліття, задушевне бажання.

Та й ми з вдячністю згадуючи Папу Йоана, благаємо про його прославу в беатифікації як великого праведника, щоб він став і нашим заступником перед Господом Богом, бо хто ж за нами вставиться нині? За обездоленими, за опущеними — рідко хто буде заступатися та й рідко хто буде ставати учасником, бо не схоче на свої плечі брати тягару. І ось він, той Папа, із самого початку звернув увагу на наш нарід, на переслідування нашої Церкви й на її нещасне положення. І нині ми з вдячністю заносимо тут богослужебну молитву перед престол Господній за його прославу, щоб він так само вимолив і для нас тіві сили, могучости, зʼєднання для нашої Церкви, щоб вона відродилася там в Україні, і тут скріпилася ще сильніше, як за те останнє десятиліття, амінь.

Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

герб Йосиф Сліпий

ПАТРІАРХ ЙОСИФ СЛІПИЙ

Сайт створений виключно для поширення спадщини Йосифа Сліпого.

Він не має комерційної мети та не спрямований на отримання прибутку.

bottom of page