СЛОВО НА ЗАУПОКІЙНІЙ СЛУЖБІ БОЖІЙ ЗА КАРДИНАЛА ЄВГЕНА ТІССЕРАНА

На заупокійній Службі Божій в храмі Жировицької Матери Божої і свв. Сергія і Вакха в Римі,

4 березня 1972 р.

На вічну памʼять Кардиналові Євгенові Тіссеранові

В понеділок 21 лютого 1972 р., в місточку Альбано біля Риму, упокоївся в Бозі Еміненція Євген Кардинал Гіссеран, Декан Священної Колеґії Кардиналів, на 88 році життя. Кардинал Тіссеран народився в місті Нансі у Франції, 24 березня 1884 року. Був висвячений на священика 4 серпня 1907 р. Посвятився науковій праці й став скоро одним а найкращих у світі знавцем семітських мов, дослідником старих рукописів та стародруків. Свій життєвий шлях закінчив з почесним титулом Бібліотекаря і Архівара Святої Римської Церкви, а вчений французький світ зарахував його до числа « безсмертних » у Французькій Академії Наук.

Була це людина широких поглядів, глибокого знання, повна діяльної енергії, готова постояти за справедливість, помогти потребуючому. Але найплідніші роки свого життя присвятив Кардинал Тіссеран відповідальній праці на становищі Секретаря Священної Конґреґації для Східніх Церков, яка в його часах не мала ще Кардинала-Префекта, бо титул Префекта був застережений для самого Папи. Папа Пій XI підніс Отця Євгена Тіссерана до гідности кардинала на консисторії 15 червня 1936 р., а 27 липня 1937 р. був він висвячений на єпископа. Папа Пій XII надав йому титул т.зв. підміських позаримських єпархій Остії і Св. Руфіни, а тим самим він стався Деканом Кардинальської Колегії. Брав він участь у трьох виборах Папів, а саме Папи Пія XII, Папи Івана XXIII і Папи Павла VI. Як Кардинал і Голова Священної Східньої Конґреґації відбув ряд пастирських подорожей на далекий Схід, до Америки, до Канади й до різних країв в Европі. Був товаришем всіх дотеперішніх апостольських подорожей Святішого Отця Папи Павла VI.

За повного чверть сторіччя його благословенної діяльности, на становищі Секретаря Священної Конґреґації Східніх Церков, постали дослівно всі майже Апостольські Екзархати для Українців, звиж 20 Єпископів, а наша Церква в Канаді й ЗСА була відзначена створенням двох нових митрополій. Про його благородне наставлення і зрозуміння наших потреб, так церковних як і культурних, було б можна сказати багато. А вже особливо треба підкреслити одне, а саме, що Покійний Кардинал Є. Тіссеран високо цінив особу й ідеї Слуги Божого Митрополита Андрея, від хвилі, коли мав нагоду, по І-ій світовій війні, ближче пізнати цього нашого Велетня духа й Апостола єдности. І Слуга Божий Митрополит Андрей також цінив непересічні прикмети ума й серця і прихильність Кардинала Тіссерана, а вислів цьому дав у дуже торжественному письмі з дня 3 липня 1936 р., вітаючи його як Голову Священної Східньої Конґреґації. В ньому Митрополит між іншим писав: «В повному довірʼї очікуємо від Вашої Еміненції рішень у багатьох пильних справах, а також тої духовної помочі, що її Апостольський Престол ніколи не відмовляв нашій Церкві, і що її напевно дасть нам завдяки Вашому посередництву, у великому й важкому переслідуванні, що на нас чекав. До нього ми приготовляємося, але щоб з нього щасливо вийти, тобто щоб дати Христовій справі нове число Мучеників, яких Ісус Христос від нас очікує, нам потрібно багато молитов, про які Вас просимо ». Кардинал Є. Тіссеран взяв собі до серця слова Митрополита й упродовж довгих років спомагав нашу Церкву молитвою й ділом.

Нажаль, деякі перестарілі погляди Покійника на українську національність, закарпатську американську митрополію і бі- і трирітуалізм і т.п., викликали слушні негодування української спільноти. Зрештою, прикінці життя Покійник не мав вже близького звʼязку з українськими справами. Ще перед смертю я відвідав його в лікарні. Він був дуже вдоволений і виявляв свої співчуття з приводу важкого теперішнього положення нашої Церкви. Я знав його ще з 1920-их років і він предкладав мене на архиєпископа і наслідника митрополита в 1939 році.

Його бронзовий бюст роботи скульптора, Льва Молодожанина, з яких один примірник зберігається в атріюм УКУ, а один був вручений Покійному на памʼятку, як вияв вдячности нашої Церкви.

Похорон Покійного Кардинала Є. Тіссерана відбувся 24 лютого 1972 р. в соборі св. Петра, з участю Святішого Отця Папа Павла VI. Тлінні останки Покійного спочили в катедральному храмі в місцевості Ля Сторта коло Риму. Вічна йому памʼять!