СЛОВО В ТРАГІЧНУ РІЧНИЦЮ ГОЛОДУ В УКРАЇНІ 1933 РОКУ

Дорогі Браття і Сестри!

Кожний нарід в своїй історії пережив і переживає щасливі і світлі доби свого життя і розвитку, але бувають і лихоліття, що їх приносять війни, поневолення, колись пошесті, сьогодні економічні кризи, а моральний упадок, занепад духовости і духовних вартостей підривають сили народів. Пропали в історії цілі народи, що жили несправедливістю чи коштом других народів, за словами псалмопівця: « Народи провалилися в яму, яку самі зробили; у сіті, які проставляли, запуталась нога їх » (Пс. 9,16). Та великою рідкістю буває, щоб за короткий час, за один рік і то в мирний час, вимерло з голоду вісім мільйонів людей і то на найкращім родючім чорноземі. Такий рідкісний і мабуть таки одинокий жахливий голод штучно витворив ворог на нашій рідній дорогій землі тому пʼятдесят років і увійде він в історію як трагічний голод, що здесяткував великий нарід на Сході Европи.

Обставини тієї нечуваної трагедії такі, що за словами наших єпископів в Галичині в часі того голоду в 1933 році — « на вид таких злочинів німіє людська природа, кров стинається в жилах». Жах тієї події тим більший, що голод той створено штучно і пляново; що навістило те беззаконня найбільш працьовитий наш нарід, що свою родючу землю любив як свою матір і злочином-гріхом вважав не віддати їй своїх рук, не жертвувати їй поту, не посіяти на ній плодючого зерна. Жах тієї події теж тим великий, що Европа, світ про те знали і... мовчали.

А таки сталося нечуване... Родюча земля не одержала свого насіння, його забрали силою-грабежем, змарнували його по хижацьки чужі чиновники, і руки, які трудилися для того, щоб нагодувати мільйони, не одержали хліба, щоб жити, — і багата земля покрилася мільйонами трупів, які посіяв голод. Все те зроблено з єдиною ціллю і наміром — посіяти серед вольного народу страх і рабське підчинення властям і в той спосіб підкорити собі цілковито його душу, волю і зробити його рабом нової безбожницької системи. То і було вислідом нової кріпосної системи, в якій паном став уряд-партія на чолі з безпощадним деспотом і наука, яка проголосила світові, що створить нову людину на терорі, трупах і страхіттях; наука, що виповіла війну Богові і Божим правдам, що в запамореченні від « успіхів » своїх злочинів плянувала і плянує поневолити в такий самий спосіб цілий світ. Наш нарід став жертвою найбільшого підступного історичного обману і насилля. Навістило нас те велике нещастя і трагедія, щоб наші жертви схаменули народи і спинили хижий похід нового кровожадного Антихриста в Европу і в цілий світ.

Дивні допусти Божі і не нам діла Його судить... Коли згадуємо в глибокому смутку цю трагічну і пресумну подію голодової смерти наших братів і сестер в Україні тому пʼятдесят років, памʼятаймо, що є, був і буде Бог з нами! Його суд вже впав на тих, що цей злочин готовили і його жорстоко здійснювали. Цей суд Божий висить і над головами їхніх спадкоємців. Жертви того голоду — то мовчазні свідки для світу і ні в минулому, ні тепер, ні в найближчих роках немає оправдання для тих, що людоненависницьку науку комунізму і безбожництва сіяли і сіють по світі, щоб нищити в людині Божий образ, багном її сквернити, як казав Шевченко; топтати людську гідність і Богом дані кожній людині права на життя, правду, свободу, мир і справедливість. Наші голодом заморені брати і сестри є вже суддями світу, що ловиться на великий комуністичний обман, за словами св. Павла: « Хіба ви не знаєте, що святі будуть світ судити » (1 Кор. 6,2). Штучний голод в Україні тому пʼятдесят літ — голос перестороги мучеників, що кличе до покаяння, до призадуми і навернення. Таким голосом свідчення і перестороги для вільного світу остався наш нарід з Божої волі по сьогодні нашими ісповідниками, мучениками, героями, каторжниками, гоненими і переслідуваними Христа ради. Те їхнє свідчення, починаючи від жертв голоду в 1933 році, маємо передати світові для перестороги і науки.

Молімось в цю сумну річницю за ті великі жертви. Над усе молімось, щоб їхні страдання, сльози, терпіння і смерть були голосом вопіющого серед пустинь зматеріялізованого світу про єдину Божу правду, яка визволяє, про Христа, що єдино спасає і приносить народам мир і правдиве щастя в любові. Молімось, щоб вісім мільйонів наших жертв були рятунком для світу.

Коли Правда Божа остаточно вразумить і просвітить народи, тоді пропаде підступ, брехня, ложні науки, лихоліття, тоді до Христа-Агнця, що помер за гріхи світу, « прийдуть народи в світлі Його, і царі землі принесуть славу і честь свою до Нього... Не ввійде до Нього ніщо нечисте ані той, хто чинить мерзоти і лож, але тільки ті, що записані в книзі життя Агнця» (Од. 21,24-27).

Благословення Господнє на Вас!

Дано в Римі при патріяршім соборі Святої Софії

на початку Чотиродесятниці 1983 року