СЛОВО В ДЕНЬ ВСТУПУ ДО ТИТУЛЯРНОЇ ЦЕРКВИ СВЯТОГО АТАНАСІЯ

Завдяки Святішому Вітцеві Пані Павлові VI, я, переступаючи оці святі пороги, як Кардинал титулярний храму св. Атанасія, з великою побожністю і покорою мушу подякувати патріярхові східних Отців Церкви, св. Атанасієві, що я доступив оцеї ласки схоронитися під його омо-фор могучого заступництва перед Пресвятою Тройцею, якої божество Осіб він так жертвенно і славно боронив. Поконавши Арія, він витиснув печать свого духа на дальшу, наступних століть, науку Церкви про Пресвяту Тройцю, про Святого Духа і Особу Христа.

1453 рік - це жахлива дата для Сходу, не тільки для греків, але і для інших християнських народів Сходу. Упадок Царгороду завалив румовищами славне минуле Церкви Сходу і треба було довгих століть, заки з-під тих румовищ крови і трупів можна було поволі відгребати великий світильник, щоб він сіяв дальше «не під спудом, але на виднім місці», як сказав Христос. Саме ту велику місію сповнив оцей великий осередок Риму і Сходу, званий загально «Колледжо Греко ді Сан Атанасіо». Усі зусилля Ісидора і Виссаріона, зібрати західні держави і дати відсіч Туркам, не увінчались успіхом. А все ж таки треба було рятувати останки і не дати загинути зовсім та зникнути з лиця землі квітучій колись Церкві Сходу, що осяювала світлом своєї науки усю землю.

1463 р. помер Ісидор, а 1472 Виссаріон. Флорентійський Собор не міг розвинути свого благодатного впливу задля спротиву Турків, багато християнських збігців поза державою Оттоманів гинули і пропадали, оставляючи хіба принесені скарби Сходу на Заході. І була це Святим Духом надхнена гадка Папи Григорія XIII створити ось тут в 1576 р. прибіжище й осередок для католицького Сходу і підховувати нових подвижників св. Зʼєдинення. Чотири роки пізніше побудовано оцей храм св. Атанасія, а заключена 1596 р. Берестейська Унія прислала нове покоління для розбудови єдности. І справді найвидніші будівничі єдности Церкви находили в « Святого Атанасія » своє підготування. І Аркудій, і Рутський, і Корсак, і Дольницький, і Сембратович, і багато Греків з Греції і з Великої Греції, Мелхіти з Ливану і Сирійці, Вірмени; і з України, з Білорусі, Болгарії, Румунії, Югославії і Альбанії, виховувались в оцім святім училищі. І всі вони зі своїми нинішніми окремими Колегіями і Семінаріями в Римі нехай будуть памʼятні, що вийшли з оцього осередку і проводили в ньому свою, надхнену великими поривами, молодість.

Не буду я переходити усеї історії, відомої вже Вам усім, яку розповідав, три роки тому, мій, святої памʼяті, попередник кард. Акакій Кусса, і нині о. Ректор Колеґії красномовно і величаво у своїй історичній і змістовній промові. І щасливий я, що можу своєю скромною особою прилучитися до тих великих і славних попередників, протекторів цього храму і цеї Колеґії і зложити щераз синівську подяку Святішому Вітцеві Папі Павлові VI за цю велику ласку та й обіцюю усі свої сили посвятити для цього славного храму і Колеґії, щоби вони дальше процвітали і підготовляли працю Католицької Церкви на Сході на славу Триєдиного Бога.