СЛОВО З НАГОДИ ІМЕНУВАННЯ ПОЧЕСНИМ ЧЛЕНОМ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА

Ваше Високопреосвященство, Високодостойна Громадо!

Прохаю передати ласкаво мою велику щиру подяку Голові, Виділові і всім Членам Наукового Товариства ім. Шевченка, а так само складаю її Вашому Високопреосвященству, Всесвітлішим і Високопреподобним Отцям, Монахам, Монахиням, професорам, докторам і студентам, і всім присутнім, що зволили мені вчинити таку велику честь оцею небуденною увагою і вшанувати так достойно оцю хвилину.

Сказав я «небуденну», а для мене високопочесну хвилину. Ми шукаємо в нашій історії завжди позитивних і творчих подій і обʼєднуючих, всенародніх чинників. Таким була і є, наша Церква, що впродовж майже двох тисяч літ завжди, надприродними і природними силами, лучила і цементувала ввесь народ, багатих і вбогих, вчених і необразованих. До таких людських чинників треба зачислити й нашу культуру і науку, що є виразниками національної свідомости і творчости духа народу, його мозку і хребта. Саме таку почесну ролю в нашій історії, а передовсім в часі недолі, сповнювало Наукове Товариство ім. Шевченка впродовж століття.

Життя кожного народу, то вислідна безчисленних дрібних сил духа і його багатства, і щойно наука — вицвіт і мозок народу — надає їм суцільний вид і питоме обличчя. Наша душа змучена віковими неповодженнями, відпочиває, коли може спинитися на будуючих і творчих моментах і чинниках своїх змагань.

Коли кинути вже тільки побіжним оком на діяльність Наукового Товариства ім. Шевченка, то бачимо, що воно було впродовж свого вікового діяння тою творчою, благородною, обʼєднуючою усю Україну, духовою силою, якою увесь нарід давав вислів і доказ свого творчого генія. Воно обʼєднювало всіх, без огляду на віросповідання, політичні погляди, світоглядові приналежності й угрупування, і вносило також тим великий і цінний вклад у вселюдську скарбницю знання.

Щоби зі скромности не згадувати живих високозаслужених Членів і світочів науки, знаних нині вже в усьому науковому світі, Наукове Товариство ім. Шевченка мало між своїми членами: Грушевського, Франка, Чикаленка, Єфремова, Гнатюка, Барвінського, Студинського, Смаль-Стоцького, Костя Левицького, Панчишина, Старосольського, Раковського, Свенціцького, Мірчука, Дорошенка, Кузелю, Кревецького, о. Скрутеня, митр. Шептицького і інших, які здвигнули своїм розумом і волею ту монументальну святиню науки, якою слушно і справедливо пишається український нарід і яку дальше розбудовують і украшують здобутком свого ума, часто серед нужди і злиднів, з великими жертвами, оці герої науки. Разом з ними хочемо і ми класти дальше скромну цеголку для нашої науки і культури. І оце святочне приречення складаємо нині, водночас з гарячою подякою за високе і незаслужене признання і за так цінний дар.