СЛОВО НА СВЯТО СВЯТОГО КЛИМЕНТА ПАПИ

Всі родинні празники вносять в кожну сімʼю, хоч би як збіднілу і нужденну, промінь погідности і радости. Якась подія, якась хвилина, мила гадка на них з минулого, світлого і сумного, огортає і тісніше лучить всіх членів і зміняє настрій усіх, як світло сонця після захмареного неба. Щось подібного, але в ще більшій мірі, бо в більшій громаді і світлішою подією, ніж буває звичайно, є памʼять нинішнього патрона й його празника в Українськім Католицькім Університеті. Хто ж він такий цей опікун?

Це святої памʼяті папа Климентій, що правив Церквою від 92-100 р. в Римі, як четвертий з черги наслідник св. Петра, Ліна і Анаклета, хоч був вже свячений св. Петром. Коли постав спір в Коринті і вірні усунули презвітерів, то Папа своїм посланням, написаним в грецькій мові, привернув там лад і спокій. В цьому згідні усі історики і є на це безсумнівні свідоцтва. Пригадаймо собі тільки два голоси визначних свідків: св. Діонісія, єпископа Коринту (170 р.) і св. Іринея, єпископа Ліоку (202 р.).

Перший так писав до папи Сотера: « Сьогодні було у нас свято, Господній День, і ми читали твого листа, ми збережемо його назавжди для нашої науки, як і давнього написаного до нас за уряду Климентія » (Евзевій, Церковна Історія, IV, 23).

А св. Іриней каже: « За того Климентія стався великий бунт між братами в Коринті, а Римська Церква вислала дуже спокійного листа до Коринтян, і він довів їх до замирення та віднови віри, бо проголошував недавню, одержану від Апостолів, традицію » (Іриней, Проти Єресей, III, 3). Тут кінчиться римська традиція і починається українська. Щодо наступних дат перебігу життя св. Климентія нема вже такої безспірної однозгідности, але нема і заперечуючих фактів і свідоцтв.

Загально прийнятим в історії є передання, що св. Климентій за свою ревну душпастирську працю і діяльність, а саме за те, що, крім звичайних громадян, навернув на імператорському дворі, між іншими,Урядника Сізінія і його дружину Теодору та 40 визначних осіб, був засланий імператором траяном до південної України, на Крим, до Херсону. Там за свою дальшу широку апостольську жертвенну працю потерпів мученичу смерть, бо був вкинений в море, з якого витягнули його тіло і похоронили на близькому острові. Далі передання каже, що він навернув на побережжі України 2.000 поган і побудував 75 церков.Тим піддержав він християнство і єдність Церкви, започатковану св. ап. Андреєм і його учениками на Україні.Вправді, св. Іриней, вичислюючи перших мучеників, не називає св. Климентія. Але, з другого боку, не було мощів св. Климентія в Римі, хоч всіх Папів переносили до церкви св. Петра на Ватиканській горі або до катакомбів. Зате, на місці власного дому папи Климентія в Римі здвигнено в його честь « храм св. Климентія». Крім цього, на Україні було передання, що папа Климентій поніс мученичу смерть в Корсуні, і на тій основі св. Кирило і Методій відшукали його тіло на одному недалекому острові в часі подорожі до Хозар та взяли зі собою частину тих мощів, за благословенням тамошнього архиєпископа, і завезли їх на Моравію, а потім до Риму, де стрінув їх найсвяточніше сам Папа з великою процесією і почестю. Решту мощів забрав св. Володимир до Києва в часі свого походу на Херсон і умістив у величавому Богородичному соборі, ним здвигненому. Біля мощів св. Климентія він казав похоронити себе і свою родину. Головою св. папи Климентія благословили Клима Смолятича по його виборі на митрополита. В честь св. Климентія князі веліли бити монети з його погруддям. Але від часів зруйнування Києва монголами переривається климентівська традиція. Якщо б цей Климентій не був папою, але якимсь грецьким мучеником, то годі собі пояснити, звідки взялася така традиція на Україні, коли б загалом папа Климентій не поніс був мученичої смерти на Україні? Над виясненням цього питання мусять попрацювати наші вчені і професори Українського Католицького Університету.

Ось це той наш опікун, якого памʼять нині так світло святкуємо.Але може хтось спитати, чому саме від став патроном нашого Університету? Багато склалось на це рацій і причин, з яких назвемо лиш кілька.Найперше, св. Климентій є перший Папа високоосвічений і вчений, як свідчить його послання до Коринтян. Зі смертю апостолів закінчилося Обʼявлення, а почалося його передання і наукове опрацювання. Таким чином богословська арґументація св. Климентія являється початком християнської, вселенської, богословської науки. Друге, св. Климент вперше звʼязаний з Україною як римський Папа і, по виступі св. Андрея, він є свідком її єдности з вселенською Церквою. Ця традиція кріпшала, продовжувана херсонськими мучениками єпископами. В VII стол. на Кримі згинув також мученичою смертю папа Мартин І. І так було аж до XII стол., коли візантійські митрополити втягнули Україну в Керулярівський роздор. Ось чому св. Климентій, як великий свідок церковної єдности на Україні, став і патроном нашого Університету, щоб боронити його від усіх противників, не тільки безбожників, але також і псевдохристиян у цьому світі. Вже саме імʼя Папи повинно здержувати і опамʼятувати неодного з них від нападів і ворогування на Університет. Св. Климентій був на Україні обʼєднюючим чинником церковного і наукового життя. Бо « правда і любов науки обʼєднює всіх в розсіянні сущих ».

Наш патрон, св. Климентій приніс справді великі благодаті. Ось тут на тих полях, де недавно паслася худоба, станув Університет, здвигнено храм Св. Софії і закуплено широке поле для розбудови. А почалася ця праця без сотика. Св. Климентій стався знову нашим заступником перед Богом і речником перед усім українським народом. Благословення університету і храму, при участі Святого Отця Павла VI, величавий концерт, понад 4.000 прочан з усього світу — це благодаті з рук св. Климентія. Прегарний кивот і семираменний свічник, чудові вишивані обруси на престоли, дарування монахинь і світських пань — з Гамбурґа, Англії, Вінніпеґу, Австралії, і недавня жертва (15.000 дол.) покійної Марії Дичковської з Чікаґо — це вияв не тільки жертвенности, але і свідомости церковної і національної одности, що зворушують нас до сліз. Якраз тому ми так святочно обходимо памʼять св. Климентія та дякуємо за ці великі добродійства і благодаті. Амінь.