СЛОВО В СОБОРІ СВЯТОЇ СОФІЇ З НАГОДИ 90-РІЧЧЯ
17 лютого 1982 р.
Проповіді, промови
XIV
Ваща Еміненціє!
Спасибі Вам, що в цю щасливу хвилину радости мого Народу Ви принесли дорогі слова побажань від Святішого Отця для мене слуги цього Народу українського, що прибув тут спільно зі мною подякувати Богові за все, «яже сотвори ми»... Дякую Святішому Отцеві Іванові-Павлові за його батьківське серце, слова любови та бажання помогти нашому Народові і нашій українській Церкві в її боротьбі зі силами темряви. Дякую Святішому Отцеві за Апостольське благословення, що кріпитиме мене на дорозі життя, яку Господь дозволить мені ще верстати. Спасибі Вам Еміненціє!
В Імʼя Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
«Аж до самої старости й сивини — не покидай мене, о Боже, поки не оповім про твою силу цьому роду» (Пс. 71,18).
Ваша Еміненціє, Преосвященні Владики, Всечесні Отці, Дорогі в Христі, Браття і Сестри!
Богом надхнений творець цього сімдесятого псальма напевно багато пережив у своїм житті і, зближаючись до старости, просив Бога тієї одної благодаті — розповісти своїм сучасникам про Божу силу, Божу всемогучість, про Бога — єдиного Володаря вселенної і людини. Переживши багато, автор псалма міг бути свідком великих діл Божих, про які забули його співбрати.
Ми зібрались тут спільно, щоб торжественно подякувати Богові — нашому Спасителеві за його великий дар для мене — 90 літ життя. Я щасливий, що не складаю цієї подяки сам, а разом з Вами — моїм Народом, з нашою Церквою-Страдницею, в якій покликав мене Господь Їй і Вам служити, бути свідком великих діл Господніх серед нас у цьому переповненому війнами, терпіннями, поневоленнями, переслідуваннями і кривдами столітті, що його переживала наша дорога Україна і світ. Я щасливий, що можу розповідати про Божу силу цьому роду і в тому бачу мов покликання, завдання мого життя і в якійсь мірі сповнений мій обовʼязок перед Богом, історією мого Народу і перед Вами.
А великі діла своєю силою вчинив нам Бог! Післав нам хрест, терпіння і переслідування, але післав нам великих мужів ісповідників, мучеників і борців, що мужно цей хрест понесли і наша Церква стала тим відзначеною. Вирятував нас Бог серед двох страшних воєн, в часі яких ми могли послабнути так, що вигасли б були наші сили і бажання жити. Пережили ми нечуваний голод, що здесяткував нас, але мипережили його чудом Божим! Нам намагались і намагаються вбити найдорожчу річ — душу, святу віру в серцях наших, серце наше, але Христова благодать влила нам нове життя, що силою Святого Духа перемагало сили пекла.
Чи треба вичисляти більше? Ми це пережили, частина з нас були свідками цього чи чули з оповідань батьків ваших. Великий Господь наш і велика кріпость Його! Нехай буде імʼя Господне благословенне!
Наш Нарід став на свої кріпкі ноги, він сміло глянув лихам в очі, він з Давидовою смілістю глянув Ґоліятові в очі і сказав: « Ти йдеш на мене з мечем і довгим списом і коротким. Я ж іду на тебе в імʼя Господа Сил, якого ти зневажив » (1 Сам. 17,45). Наша Церква, хоч пішла в катакомби, живе, кріпшає, росте і на крові своїх мучеників готується до перемоги в Господі. Вона заслугою своїх ісповідників, за молитвами своїх мучеників « во страданії своїм пріят вінец» своєї слави патріяршим достоїнством, щоб готовитись до своїх великих завдань на Сході, чого прагнули і бажали Петрові Наслідники в Римі.
За все те дякуймо нині, Дорогі Браття і Сестри! Хай подякою горять серця наші сьогодні за все, що Бог нам послав і дав. І до цієї подяки додаймо просьбу псалма: « Ти, що дав нам зазнати силу лихих злиднів, знову оживи нас і знову виведи на верх із земних безодень, збільши нашу повагу, потіш нас знову » (Пс. 70,20).
Дякую Вам за Ваші молитви, за всі почування відданости і доброзичливости. Спасибі Вам наше українське за всі побажання. Не мені хай будуть ці почування Ваші, а Господеві Сил, що рукою кріпкою держав мене, щоб міг я сповнити волю Його.
Хай моє слово подяки для Вас усіх, Мій Дорогий Народе, « замучений розбитий, мов паралітик той на роздоріжжі » буде в словах благословення мого з тієї гори 90-літнього часу:
« Господи, Господи призри з небесе, і вижд і посіти віноград сей, і соверши і гоже насади десница твоя Господи». Амінь
Собор Святої Софії, Рим
