СЛОВО НА ІНАВҐУРАЦІЇ VII ВАКАЦІЙНОГО КУРСУ УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Дякувати Богу відкриваємо наш VII Вакаційний Курс. Він є, був і сподіємося, що завжди буде тою атракційною силою для нашого Університету, бо не є це лиш Курс, як курс на університеті, як я і вчора сказав на професорській конференції, але є він також і рішенням і актом, яким нині наш Нарід думає про своє майбутнє. Коли нині відкриваю цей VII Вакаційний Курс, з радістю вас вітаю, бо ви є не тільки учасниками цього Курсу на Українському Католицькому Університеті, але також і тим чинником і актом, який нині зближує всіх українців на поселеннях. Отут сходяться всі! Бо це дуже важне, щоб була лучність між нашими поселеннями, чи то буде Австралія, чи Канада, Америка чи Европа, щоб разом вони відчули ту єдність, якої нам бракує, а яку ви здійснюєте своєю участю.

Слава Богу Богослуження, яке ми нині відправили було Богослуженням для призвання Святого Духа, щоб той Курс продовжувався в майбутньому. Слава Богу, Вас нині учасників більше, як було дотепер, та й старайтеся, і тут буде Ваша праця й застанова, це продовжувати на майбутнє. Треба думати на перед, як то зробити, щоб приїхали студенти й в наступний рік, бо то напевно не є витрачаний час і гріш.Абстрагуючи від того, що ви тут маєте прецінь найкращих професорів і викладачів, маєте таксамо й місце яке високо підносить, ублагороднює та усовершує людину.

Я з прикрістю мушу сказати, що на мій зазив, щоб всюди, де є церкви, де є наші більші громади, щоб там поставити памʼятник покійного Сл. Божого Митрополита Андрея Шептицького – на жаль, прозвучало воно без відгомону й була б велика шкода, якщо це не здійсниться.Вашим великим завданням є, щоб у кожній більшій громаді Митрополит Андрей мав памʼятник, бо він положив незвичайно великі заслуги для вас. Того ви не знаєте, що він їздив всюди, мимо свого слабого здоровʼя і організував перші поселення! Ви не легковажте цього. Ви є тим чинником життя і дії нашого народу і вдайте собі справу з того. Ви маєте пізнати свій нарід. Наше положення є таке, що готові ми зникнути з лиця землі. Прикро то говорити, але так воно є. Ви мусите, найперше, самі піднестися духом, самі образуванням і своєю свідомістю показати хто ми є!

Постало нині вже кілька Філій УКУ, хоч дуже тяжко стягати людей. Така мала свідомість наших студентів, які ходять всюди на американські чи канадійські університети, але до своє і Філії вони не показуються! Аж дивно, що ми так сваримося і себе самих обезцінюємо. В и в той чинник, який мусить тому протиставити ся і увдоровляти громади! Це не є, щоб Вас похвалити тут, але щоби Вам вложити свідомість, що, приїхавши отут, ви не на дармо приїхали!

Хотів би я в нинішньому слові сказати, що є основане Згромадження Святого Духа. То в монастир, який за завдання має займатися Українським Католицьким Університетом і його продовженням –в Семінарією Св. Софії. Слава Богу, дотепер ми могли держати УКУ, але також треба думати про майбутнє і посвятити себе для народу — то відноситься таксамо до студентів, як і до студенток. Бо в кожного мусить жевріти той запит, чи в мене є посвята для Церкви і Народу? Не треба обманювати себе рожевим будучим! Ми тратимо рік-річно 13,000 вірних, то не в маловажна справа! Це докладне статистичне обчислення: 13,000 вірних тратимо щороку, а як так піде 50 літ, то нас не буде. Чи ви хотіли б того?!

Чому Університет і чому Філії? Бо вони в « мозок»! Мусить бути « мозок» на поселеннях, який провадить, інакше пропадемо. Таксамо було за Козаччини — бракувало мозку! I от, коли явився Мазепа,як воно скінчилося? Він мав мозок, а тим всім довкола нього мозку бракувало! Вони не боронили України, а себе боронили!

Тут у вільному світі в ще якась свобода, якась думка й застанова, є і умовини, де можете думати про своє майбутнє — тому нинішнє відкриття VII Вакаційного Курсу має таке велике значення!

Вітаємо наших Деканів, нашого Гостя, Вас усіх, та бажаємо, щоб цей Вакаційний Курс, який нині святочно відкриваємо, став новим поштовхом до поступу і збереження Українського Народу! Не даймо йому пропасти! Український Нарід — то ґеній; він надзвичайно спосібний і тому не даймо йому пропасти!

Ви тут зібралися, та й треба застановитися, що тут можна ще зробити? Самі між собою поговоріть — ви ліпше знаєте себе. Нема сумніву, що те, що ви приїхали сюди, то в дуже великий хосенний крок!Видете, у Вашинґтоні є до 50 студентів і 5 професорів університетів.Чи ви думаєте, що там на Філію всі зараз прийшли?... Так далеко ми зайшли.

Тому, відкриваючи цей курс, я хочу, щоб ви усвідомили себе й застановилися над нинішнім нашим положенням, бо до вас належить майбутнє і ви за нього відповідаєте! Ті, що є, зійдуть зі сцени, так, як в театрі ві сцени сходять, і ми зійдемо — а ви вийдете! За 50 літ будуть зовсім інші люди! Тому, поважна ця хвилина, в якій бажаю вам якнайбільших і якнайкраших успіхів!

20.06.1976