УВАГИ БЛАЖЕННІШОГО ЙОСИФА ДЛЯ КАПІТУЛИ СЕСТЕР ВАСИЛІЯНОК

Прохаю вставити на відповідному місці, на відповідних Засіданнях оці мої завваги, якщо їх немає в Протоколі

1. На першому місці мусить стояти духовне життя. З признанням треба сказати, що Чин Василіянок впродовж півтора тисяч літ видав мільйони святих, подвижниць, праведниць і мучениць. Одначе так мало є проголошених до прилюдного почитання Апостольським Престолом. Застановіться над тим, чому? Рівнож треба й передумати над всіма точками про духовне життя. Ваших монахинь.

2. Деякі з Делеґаток висловили дуже похвальне бажання і постанову придержуватися своєї давньої традиції Монахинь Василіянок її пізнавати, студіювати і держатися її в монашому житті. В такому разі треба Вам придержуватися своєї старовинної номенклятури: Архимандриня (Мати Генеральна), Протоігуменя (Мати Провінціяльна), Мати Ігуменя і Настоятелька. Делеґатура, це ніщо іншого, як Ігуменя, що підлягає безпосередньо Мати Архимандрині.

3. Всі повинні держатися одновидности, три рази робити знак св. хреста зі зложеними трьома пальцями на чолі грудях і раменах. Закрадається у Вас незнання свого обряду, а навіть якогось рода стид, так неначе свій обряд був би чимсь іншим і нижчим від римського і інших обрядів. Починаючи від святих Ольги і Володимира, а навіть може і раніше, на Україні, Білорусі і Росії, Чехословаччині, Болгарії та Югославії, народи визнавали вселенську католицьку віру у візантійському обряді. Увесь наш нарід бачив у ньому свою остою спасення і національности, і дуже відчуває його непошанування.

Можна би оправдувати не одних, що виховані без знання того обряду, але є обовʼязком сумління навчитися його, навчитися літурґіки, церковно-слов'янської мови, української, хорватської і інших мов. І про те мають подбати Протоігумені й Ігумені. Наш обряд своєю красою і старовин-ністю перевищає всі інші обряди і в усій вселенській католицькій Церкві і всі величають його як найкращим.

Ви є призначені до праці серед українського народу і інших своїх народів і Америка може обійтися дуже добре без Вас, але українська Католицька Церква, і загалом Католицька Церква Сходу, ні! Нині постає багато галузей латинських Чинів і Згромаджень, які приймають наш обряд і хіба було б непростимим гріхом, коли б Ви почали його цуратися і покидати. Всяка дерітуалізація і денаціоналізація мусить бути осуджена. Одначе треба плекати культуру обряду, це в — красу церков, Богослужень, риз і церковних предметів, і загалом зберігати свою старовинну традицію, а тоді всі Вас будуть шанувати і величати. На Заході не люблять, хто цурається хвого обряду. Знання духового життя обряду і мови обовʼязково треба вчити на новіціяті.

4. Вам треба розпочати видання наукових творів, Бібліотеку Монахинь Василіянок під управою Архимандринної Ради. Вам треба би видати життя Св. Василія Великого, св. Макрини і інших, історію Ватих первісних монастирів на Сході, їх розвиток на давній Русі, виклад літурґії та інших Богослужень, життя святих, історію постання і злуки всіх монастирів в одну Архимандрію, життя покійної Архимандрині Зиновії і всіх покійних Монахинь. Крім того вам треба видавати свою « Аскетичну Бібліотеку Монахинь Василіянок » також під управою Архимандринної Ради.

5. Мусить бути, за всяку ціну, збережена тяглість доброї і виробленої загальної традиції в Чині, а не так, щоби одна Ігуменя щось садила, а друга те виривала.

6. Мати Архимандриня мусить навчитися думати про цілу Архимандрію, дбати про неї, усувати всі недоліки, так само Протоігумені про свої Протоігуменати, а Ігумені про свої Ігуменати. Вони мають тримати руку на живчику монастирського життя. Кожна монахиня має себе добре почувати в монастирі, бути щасливою і тому вона мусить мати все, що потрібне до духовного життя і тілесного. Треба дбати про гігінічний стан, кожна повинна мати свою келію і восьмигодинний відпочинок, щоби монастир не продукував калік, гістеричок і нервово недужих та передчасно перепрацьованих Монахинь. Кожна монахиня має сповнити на своєму місці свій обовʼязок, без огляду на те, що вона завтра може перейти на інше місце. Чим більша побожність монахині і беззастережний послух для Настоятельки, тим більша відповідальність Архимандрині, Протоігумені і Ігумені за таку монахиню. Ви є духові дочки Св. Василія Великого і Св. Макрини, наслідниці і будівниці монастирів Монахинь Василіянок в Україні і Европейському Сході, а тепер і по всьому світі. Одначе терен Вашої головної праці остається завжди — Україна, Росія і Балкани.

7. Перед Вами стоїть завдання поправити матеріяльний стан Ваших монастирів, управильнити затягання довгів, бо на матеріяльному існуванню опирається і духовне життя. Бачите самі, що оттут треба поширити і докупити сусідній дім для Архимандрії, бо нинішні Делеґатки мусять ночувати в комірному.

8. Лікарки і фізичні робітниці нарікають, що для них невигідна теперішня ноша. Ви можете вернутись до давньої, первісної ноші з XVI століття, яка в далеко мягша і догідніша.

Див. С. Цьорох ЧСВВ, погляд на історію та виховну діяльність монахинь Василіянок, Рим 1964, ст. 30

9. Ви всі разом і кожна зокрема повинні бути переняті довірʼям, і глибоким переконанням, що кожна з вас своїй Співсестрі не бажає зла, але навпаки, знайде в потребі свою понічницю із найщирішою сестринною любов'ю.

Понеділок 5.VIII.

Завдання Архимандрині і її Дорадниць в тримати керму в руках з повною посвятою, чуйністю і дбайливістю. Кожна Монахиня виконує свої обовʼязки, але раз-у-раз можуть виринати труднощі, які треба усувати. Ви бачили шофера, як він держить руку на кермі, авто йде само, але час-від-часу треба кермою порушити, щоби держати авто в правильному і простому русі.

Деякі з Вас підносили справу сповідника. Це нормують Ваші Конституції, одначе Провід повинен полишати Монахиням якнайбільшу свободу, щоби вони могли облегшити свою совість. Очевидно, сповідник, то річ зглядна, один більше надається, другий менше.

Ви зобовʼязалися до тайни дискусії на Засіданнях, а не до постанов і рішень та всього того, що відбувалося поза засіданнями.

Предсідаючи майже 5 днів я мав нагоду дещо пізнати Вас і мушу з вдоволенням сказати, що я виніс якнайкраще враження і всякі побоювання і підозріння не мають місця. І, коли би я хотів видвигнути приклади і чесноти Делеґаток з Ваших Протоігуменатів, то я мусів би скавати, що Югославський і Арґентинський Протоігуменати визначаються мʼякістю в поведенню, великим захопленням духовним життям, щирістю і скромністю у вимогах монашого життя. Піттобурзький Протоігуменат мило вражає своїм аристократичним спокоєм і рівновагою, а Філядельфійський активністю, рухливістю і підприємчивістю. Всі ті чесноти і прикмети є потрібні і щойно разом взяті дають повноту монашого життя.

Недостачою Вашою є, що Ви не зіграні і не зіспівані разом, як солісти в музиці і співі, а це Ви мусите осягнути за всяку ціну у дальшому розвитку Вашої Архимандрії. Я гадаю, що найважніші точки вичерпані і тепер Ви можете приступити до подрібних обговорень всіх справ поставлених на порядку дня. Ви бачили, як на ділі ведеться провід, як доходиться через дискусію до рішень, що не можна собі легковажити голосу і арґументів Делеґаток, кожну треба уважно вислухати і голосуваннями дійти до посереднього рішення. Наші гуцули і бойки мають прегарний звичай говорити на пращання: « Оставайте в ласці Божій ». Те саме повторяю я і Вам. Я хіба ще зʼявлюся на прочитання Протоколів і, як виходить з побажань Святішого Вітця, на кінцеву благодарственну Св. Літургію.

Субота 10.VII.

1. З приємністю довідуюся, що Ваші наступні засідання проходили в спокою і в речевих дискусіях. Хотів би я звернути Вам лише увагу на те, щоби Ваші візитації були перепроваджені в дусі любови і вирозуміння, і щоби не робили, борони, Боже, враження якогось погрому. Кожна Сестра повинна мати епромогу, щоби відкрити свою душу, виговоритися, облегшити свою совість з найбільшим довірʼям. Судити можна тільки, вислухавши жалі і обвинення обох сторін. Дух лагідности, потіхи, успокоєння повинен царювати на всіх візитаціях, бо лише тоді потрібне тверде слово і поправа похибок має запевнений успіх.

2. Дуже важною річчю є тепер, щоби Ви піддержували між собою звʼязки розмовами і листами та помагали одні одним, щоби в такий спосіб дух одної великої спільноти кріпшав і вітав між Вами.

3. Деякі Ваші постанови мабуть ледве чи будуть затверджені Свящ. Конґр. Сх. Ц., наприклад, щодо відвідин і інші.

4. Зовсім справедливо, щоби Ваші обіти Ви складали в церковнословʼянській мові, бо в такій мові складали їх Василіянки майже 1000 літ.

5. Підготуванням праць до друку займуться Мати Марія Должицька і Мати Єроніма Роман.

Щераз прохаю і кладу Вам на серце, щоб Ви цінили і шанували кожну монахиню, без огляду на те, чи вона займається науковою працею ча фізичною, бо кожна є однаково потрібна в Чині і кожна монахння в найдорожчим скарбом, з яким не можуть рівнятися жодні матеріяльні ціннощі. Завданням проводу в, щоби кожна монахиня могла розвинути якнайкраще своє духовне життя і дібрати для неї, по змові, найвідповіднішу працю, щоби вона могла принести якнайбільше користи для монастиря та провести своє життя досконале на найбільшу славу Божу.