top of page

ІНТЕРВ’Ю НА ФРАНЦУЗЬКОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ

16 червня 1983 р.
Проповіді, промови
XIV

На поставлене питання про значення Східної католицької Церкви серед православного світу можна б відповісти словами папа Урбана VIII, які він сказав до нас українців в 1632 році, « Пер вос меі Рутені Орієнтем конвертендум сперо». Тими словами папа висловив виразну надію, після 40-літнього досвіду відновленої церковної єдности в нашім народі, що при помочі Східної католицької Церкви він могтиме осягнути єдність Христової Церкви, яка розірвалась в 1054 році. Через зʼєдинені східні Церкви, наче через міст, твориться звʼязок зі східними православними Церквами.

В чому полягає цей звʼязок? Найперше, думаю, у взаємопізнанні.Через розкол в одинадцятім столітті, а потім через непригожі політичні обставини між Сходом і Заходом не було звʼязку за вийнятком кількох коротких подій як Ліонський і Флорентійський Собори. Звідси постало взаємне незнання, яке перемінилось у взаємну ворожнечу.

При помочі католицьких східних Церков почалось те взаємопізнання. Латинська Церква почала відкривати, що Східна Церква - то Церква Отців з великою і глибокою богословією, що вона має свою окрему Літургію, базовану на св. Письмі і писаннях, поетичних творах Отців, що в цій Літургії є незвичайні скарби для думки, богопочитання і життя в Бозі. Може найважче було зрозуміти для латинян окрему структуру східних Церков, тобто її еклевіологію, яка не була юридичною, але бачила в Церкві Містичного Христа — Божу Родину, а з тим окремий правопорядок зі своїми патріярхами, які колись творили з Петром одність у вірі і братолюбії, зокрема в часі перших сім церковних Соборів, які всі відбулись на Сході.

1000 років тому постала патріархо-рівна, хоч і без патріяршого титулу, помісна Церква Руси-України у канонічнім звʼязку з Римським Престолом, очолена київськими митрополитами. Вони безпереривно визнавали примат і зверхність Римського Престолу, хоч при цьому не переривали своїх традиційних звʼязків з розʼєднаним Константинополем.Для київського Християнства розуміння Вселенської Церкви, в першу чергу як цілости містичного тіла Христа, було вище понад юрисдикційні спори і роздори. Це був той екуменічний дух приязни і вселенськости, який став зрозумілий знову по ІІ Ватиканськім соборі. Ми зʼєдинені, відновивши в XVI столітті звʼязок з Петровою скалою, бажаємо того обʼєднання і працюємо для нього. І це є друге важне значенняСхідних католицьких Церков серед православних. Ми в тими екуменістами в кращому значенні того слова. Багато з нас пролили свою кров і тим стали, за словами Тертуліяна, тим сімʼям для зʼєдинення. На жаль,в минулому за наше бажання і працю для єдности ми зазнали прикроців від православних і латинників. Не зважаючи на те, ми були і є свідками церковної єдности, творцями екуменізму і апостолами зʼєдинення Церков.

На нашім поєднанні з Римом Схід може переконатись, що в зʼєдиненні є збережені всі права, правопорядок, Літургія, благочестя і всі традиції Східних Церков, отже, нема, місця на думку, що обряди в нерівні чи меншевартісні і тому подібне. На поміч цьому прийшли постанови ІІ Ватиканського Собору, зокрема Декрет про Східні Церкви, що вони рядяться своїми традиційними установами-патріярхатами, якого ми домагаємось вже чотириста літ.

40 років тому безбожний режим примусив нашу Церкву в Україні війти в катакомби. Для рятування її і взагалі християнства на Сході Европи треба скріпити її і інші помісні Церкви, які стоять в аванґарді оборони Католицької Церкви, щоб вони могли сповнити їхнє післанництво і їхнє свідчення — « щоб всі були одно ».

герб Йосиф Сліпий

ПАТРІАРХ ЙОСИФ СЛІПИЙ

Сайт створений виключно для поширення спадщини Йосифа Сліпого.

Він не має комерційної мети та не спрямований на отримання прибутку.

bottom of page