ПРОМОВА ДО СВЯТІШОГО ОТЦЯ ВІД ІМЕНІ МОНАХІВ-СТУДИТІВ

Святіший Отче!

Приходячи до величної особи Вашої Святости відчуваємо передовсім конечність від серця подякувати за цю незаслужену ласку. Приходимо вперше в Римі, як студитська громада, хоч наші архимандрити: митрополит Андрей Шептицький, о. Климентій Шептицький і прокуратор о. Кирило Королевський, часто віддавали синівську пошану Найвищим Архиєреям в імені нашої лаври в Уневі та інших монастирів.

Тисяча пʼятсот років тому засновано перший наш монастир «Студіон» над Босфором. Його славний ігумен св. Теодор Студит (759-826), найбільший духовний син св. Василія, одушевив цей монастир Божеським духом і вложив правила звані « Типікон», якими обновив монаше життя на Сході, ставлячи перед очі глибоке почитання Пресвятої Евхаристії, послух Христовому Намісникові в єдності Церкви, строгу монашу дисципліну основану на глибокій духовості, на харитативній діяльності й на любові Бога та ближнього.

Наша Церква є звʼязана з особою св. Теодора Студита й з його життям від часу його нестрашимої оборони святих ікон від іконоборців. Він дораджував всім переслідуваним переїздити на Русь-Україну, щоб захоронити себе від переслідування. Два століття пізніше славний монастир Київо-Печерської лаври, заснований митрополитом Іларіоном і св. Антонієм Печерським, впровадив Типікон св. Теодора Студита до Київо-Печерської лаври і цим зробив цей монастир духовим, науковим і церковним центром, який мав значний вплив також на публичне життя Київської держави. Наїзд монголів, поділ русько-українського князівства та війни знищили нашу Церкву, а з нею також монаше життя студитів.

Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький, як перший архимандрит студитів, відновив наші монастирі в Західній Україні, а потім з своїм братом отцем Климентієм, другим архимандритом студитів, усучаснив Тинікон і монаше студитське життя, яке однак знищила війна. Лише деякі студити спаслися з міграцією, закладаючи спершу чоловічий та жіночий монастирі в Бук (Buke) у Німеччині, а потім у Вудстоку (Woodstock) в Канаді, де наші монахи збудували новий монастир з церквою.

Завдяки особливій доброзичливості Вашої Святости одержали ми чудовий монастир над Альбанським озером, в якім нас сімох монахів почало монаше життя покути, умертвлення і освячення, згідно з приписами св. Теодора Студита, співаючи щодня св. Літургію і наше Правило, строго задержуючи наш обряд, маючи надію, що за Апостольським благословенням і під захистом та проводом Вашої Святости цей монастир стане центром студитського монашого життя і опорою для відбудови та поширення інших наших монастирів. Вже положено основи для нашої іконографічної школи, що намалювала вже десятку ікон, приготовляючи та навчаючи нових учнів. Наш монастир став також центром духовних вправ. Наше матеріяльне життя спирається на городі, малім винограднику, господарці та доходів з праці в іконографії. Наш основник св. Теодор Студит допоміг нам прийти тут у нашій покірності цим скромним даром свої ікони.

Святіший Отче, мало нас, але уповаємо на слова Ісуса Христа «не бійся мале стадо» і на батьківське благословення Вашої Святости бо «з нічого завжди ніщо», але «з зерна» може вирости дерево. З цим наміром припавши до стіп Вашої Святости складаємо нашу синівську пошану й заявляємо наш безумовний послух Христовому Намісникові просячи покірно батьківського Апостольського благословення для нашої місії на розлогій ниві Словʼянського Сходу.