V. ПРЕСВ. ЄВХАРИСТІЯ — ТАЙНА НОВОГО ЗАВІТУ

Теза: Євхаристія є правдивою тайною Нового Завіту, що її установив Христос на Тайній Вечері. Догма віри.

І. ПОЯСНЕННЯ

Хоч вправді із сказаного дотепер слідує, що Євхаристія є тайною, то все ж, маючи на увазі значення догми, треба ще зібрати докази і унагляднити так важну правду в ділі освячення людського роду. В трактаті про Тайни загалом було доказано, що Євхаристія є одною з семи новозавітніх тайн. Та до цього треба ще додати, що вона має свою окремішність в способі довершення. Коли шість інших тайн по довершенні, що є одночасно і уділенням, перестають існувати, як таїнственні знаки, то Євхаристія, як сказано вище, окремо довершується і опісля, як об’єктивно існуючий знак, уділюється охрещеному. Тому отже в інших тайнах творення і уділення є одним актом, а в Євхаристії є вони двома відмінними.

В тезі доказуємо, що Євхаристія є видимим знаком, установленим на постійно Христом на освячення людей, цебто Євхаристія є тайною Нового Завіту, в якій під освяченими видами хліба і вина є присутнє тіло і кров Христа, як духова пожива, з метою уділення Божої благодати.

«Під освяченими видами» — означає матерію і форму тайни. При тім дальшою матерією є хліб і вино, ближчою акциденси, що залишаються по освяченні. Формою є слова установи: «Це є тіло моє, і це є кров моя», бо ці тайни спричинює в першу чергу не ласку Божу в душі, як це діється в інших тайнах, тільки присутність тіла і крови Того, що заслужив благодать. Щойно (in actu secundo), коли християнин приймає тіло і кров, одержує ласку для душі, так як при природнім відживленні людина підсилює своє тіло через прийняття поживи. Отож Євхаристія спричинює подвійні надприродні діяння в душі, які є форм природні наслідки в тілі. Дальше, коли інші тайни є зовнішнім знаряддям в руках Христа до уділення ласки тому, хто приймає, то в Євхаристії Христос уділяє ласку при помочі Свого тіла і крови, які іпостатично є злучені з особою Слова. Тим то суть тайни Євхаристії лежить в освячених видах. Форма спричинює присутність Христа і тимто є віртуально в Євхаристії. Причастя не належить до суті тайни, як думав Каррольо, бо воно є лише прийняттям вже існуючої тайни і умовною уділення ласки. Само споживання, як таке, не уділює благодати, тільки тіло і кров Христа.

Накінець треба підмітити, що коли в Хрещенні, Миропомазанні і Оливопомазанні сущність дальшої матерії (води, мира і оливи) не змінюється, то в Євхаристії перемінюється субстанція хліба і вина. Припомнюючи схолястичну термінологію, треба отже сказати, що в Євхаристії res tantum sacramenti (річ тайни) є ласка, sacramentum tantum є види, а res et sacramentum є тіло і кров Христа.

II. ПРОТИВНИКИ

Петробрусіани вчили, що хоч Христос сам довершив Євхаристію, все ж Він не дав апостолам і їх наслідникам такої власти її порушив їм справувати Євхаристію. Одні з протестантів кажуть, що Євхаристія є тільки пам’яткою Тайної Вечері, інші знову, що Христос взагалі не думав робити якоїсь установи (Социніяни). Сам Лютер учив, що Євхаристія не є постійною тайною, але лише в хвилині причастя є присутній Христос. Протестанти не переховують і не почитають Євхаристії. Модерністи твердять, що Євхаристія не є тайною, але символом братньої любови.

III. РІШЕННЯ ЦЕРКВИ

IV-ий лятеранський Собор (1215 р.) означив, що Христові «corpus et sanguis in sacramento altaris sub speciebus panis et vini veraciter continentur, transsubstantiatis pane in corpus et vino in sanguinem potestate divina… Et hoc utique sacramentum nemo potest conficere nisi sacerdos» (Denz. 430). Тридентський Собор здефініював, як вже відомо, що є сім тайн і що одною з них є Євхаристія (Denz. 844). В декреті до Євхаристії (Denz. 875) пояснює: Salvator noster… sacramentum hoc instituit, in quo divitias divini sui erga homines amoris velut effudit… Sumi autem voluit sacramentum hoc tanquam spiritualem animarum cibum.

IV. ДОКАЗ

1. Св. Письмо. Всі складові частини дефініції тайни Євхаристії подає св. Письмо в оповіданні про Тайну Вечерю. а) Хліб і вино, згл. їх прибутні та слова освячення є видимий знак: «Взяв Ісус хліб… і сказав: Прийміть і їжте, це є тіло моє. І взяв чашу… кажучи: Пийте з неї всі, бо це є кров моя Нового Завіту» (Мат. 26, 26-28).

б) Цей зовнішній знак, що підпадає під змисли, уділює Божу благодать, бо дає життя вічне, перебування в Христі, цебто найтісніший надприродній зв’язок з Христом, який наступає через Божу благодать. (Ів. 6, 54, 56). Ба що більше цей знак є причиною присутности Христа, джерелом всіх ласк.

в) Христос установив тайну Євхаристії на постійно (permanenter institutum), бо сказав: Це чиніть на мою пам’ятку — τοῦτο ποιεῖτε εἰς τὴν ἐμὴν ἀνάμνησιν (І Кор. 11, 24, Лк. 22, 19). Ці слова знаходяться у всіх найважніших кодексах і тому є безсумнівно автентичні. Св. Павло записав їх як такі, що перейняв від Христа (1 Кор. 11, 23). Не зважаючи на це, протестантські критики заперечують автентичність цих Христових слів, тому що їх нема ні в Матея ні в Марка. Одначе не кожний євангелист записав всі слова Христа і, як сказано вище, коли Матей і Марко писали свої євангелія, євхаристійна трапеза була вже прийнятим звичаєм християн. Св. Павло подає виразно, що Євхаристія буде тривати аж до кінця світу: «Бо скільки разів їсте цей хліб і п’єте чашу, смерть Господню звіщаєте, аж він прийде.» (1 Кор. 11, 26). Крім цього постійність установи випливає з цілого перебігу Тайної Вечері. Христос заключує Новий Завіт, Його кров є кров’ю Завіту (Мт. 26, 28. Мк. 14, 24. Лк. 22, 20. 1 Кор. 11, 25). Завіт не є хвилевий, але постійний, довго тривалючий, як зрештою довго тривав Старий Завіт. (Вих. 24, 8). Старозавітня Пасха була постійним обрядом, отже і Євхаристія, яка займає її місце, має тривати постійно. Теж кров є проллята за многих, не лише за апостолів. Вони були присутні і приймали її при установі на Тайній Вечері, інші і їх наслідники приймають при повторенні Євхаристії.

2. Передання. Постійність постанови Христа зрозуміли і християни, яких осередком життя стає Євхаристія. Це слідує з наведених текстів Апостольських Діянь. Пізніші патристичні свідоцтва (відси і попередніх теж) теж стверджують, що християни приймали Євхаристію на освячення душі, як причастя з Христом. Тому переховували її не лише по церквах, але і по домах, щоб могли нею живитися, причащати недужих, мучеників і визнавців. Св. Кирило Олекс. в листі до Калосирія називає нерозумними тих, які думають, що дари залишені на другий день, не освячують душі. Св. Василій (93 лист) згадує про давній звичай причастя, яке брали собі самі вірні в часі переслідувань, якщо не було ні священика ні диякона. Слова Христа, записані в св. Павла і Луки, прийняла Церква в своїх літургіях. Євхаристія як тайна наглядна в найдавніших мальовилах і різьбах християнської ери.

3. Розумові рації. Тайни творять, розвивають і підтримують надприродне життя. Як у природнім житті є конечна пожива до життя (на Сході становлять її в головній мірі хліб і вино), так годиться, щоб і надприродне життя підтримувала надприродна пожива — Євхаристія. Христос установив її на Тайній Вечері, бо лишив себе присутнім під видами тоді, коли відходив від Апостолів. Дальше Євхаристія є знаком, що пригадує страсти Христові, бо на хресті вилилася кров від тіла, і Його любови. Отже відповідаю, що Христос установив її на Тайній Вечері перед страстями, коли розставався з своїми апостолами і другими та кінчив смертне життя. Євхаристія символізує єдність містичного тіла Христа, що складається з вірних, як і євхаристійний хліб і вино повстають з зерен пшениці і грозів вина. (S. theol. 3, q. 74. a. 1). Євхаристія є тайною з хвилиною, як стане присутній Христос, а не аж тоді, коли Його споживається. Бо тайна довершується, коли повстає перший наслідок, себто титул на ласку (res et sacramentum), а не аж тоді, коли уділюється сама ласка, яка, якщо находить в душі перепону, не уділюється. Res et sacramentum в Євхаристії є тіло і кров Христа, призначені на поживу і тому Євхаристія є тайною без огляду на саме причастя.

V. ДОДАТОК. ЄВХАРИСТІЯ Є ОДНОЮ ТАЙНОЮ

Хоч в Євхаристії є подвійна матерія, хліб і вино, і подвійна форма, це є тіло моє і це є кров моя, отже здавалося б й подвійний знак, то все ж таки є тільки одна тайна Євхаристії. Рація є та, що подвійно обидва види разом творять один повний сакраментальний знак надприродної поживи, якою є тіло і кров Христа, і як одна пожива уділює одну ласку. Заходить лише матеріальна, а не формальна різниця. Тому і Отці і Собори, Фльорентійський і Тридентський творять про одну, а не про дві тайни.

Отже Євхаристія є формально одною поживою, яка складається із страви і напитку і в якій теж задля жертовної форми відділене тіло від крови.

З тої причини не одержує причасник під одним або двома видами більше ласки, бо є один і цілий Христос під кожним видом, хоч не бракує теольогів, які кажуть, що під двома видами задля повнішого знаку, уділюється більше ласки, про що нижче. Священик, що спершу причащається сам, а по причасті вірних споживає залишки дарів, не одержує більше ласки, бо це є одне споживання і одне насичення. Щоб Євхаристія уділила ласку, мусить види увійти до шлунку і не лише до уст і тому не вистачає, якщо види розпливаються в устах.