Роки формації
Після закінчення Тернопільської гімназії у 1911 році Йосиф Сліпий розпочав філософські студії у Львові. Він мав нахил до гуманітарних наук і водночас глибоке бажання посвятитися Богові.
Тодішній характер семінарійного виховання був спрямований головно на сільського душпастиря, який його не приваблював. Наукова освіта у Львові також не відповідала рівню, який Йосиф шукав. І тому у 1912 році він звернувся до Митрополита Андрея Шептицького з проханням про можливість поєднати духовний і науковий шляхи. Так описує свій тодішній вибір:
«Вже в гімназії, а опісля й на університеті я мріяв стати професором університету і думав, що це може бути перепоною для мого священичого покликання. Але коли мій попередник, Слуга Божий митр. Андрей Шептицький, якому я виявив свої задушевні пляни, вислав мене на вищі студії до Інсбрука — це рішило долю мого священичого життя і за це я йому з глибин душі вдячний на рівні з моїми Батьками»
У 1912 році Йосиф розпочав студії в Інсбруку, в богословській колегії «Канізіянум». Його студентське життя було дуже активним: уже 4 травня 1913 року його обрали головою «Гомілетичного кружка українських богословів» в Інсбруці. Однак невдовзі навчання перервалося, оскільки в літку 1913 року, під час канікул у рідному селі Заздрість, він тяжко захворів і зміг повернутися до Інсбрука для продовження студій лише в грудні 1913 року.
Йосиф активно проявляв себе в науці, й у серпні 1914 року надіслав до львівського церковно-суспільного журналу «Нива» статтю «Прагматизм у філософії і теології». Проте того ж літа, протягом 1914–1915 років, коли він знову перебував на канікулах у селі Заздрість, його застала Перша світова війна. Через воєнні дії він разом із батьками змушений був залишити рідний край, переїхавши спочатку до Підгайців, а згодом — до Львова.
Лише у 1916 році Сліпий зміг повернутися до Інсбрука, щоб продовжити навчання в колегії «Канізіянум». Він наполегливо працював і протягом 1916–1917 років успішно склав іспити з морального та пасторального богослов’я, катехитики, гомілетики та літургіки. Зрештою, у 1918 році він захистив докторську дисертацію «Поняття вічного життя в Євангелії св. Йоана» (Die Auffassung des ewigen Lebens nach dem heiligen Evangelisten Johannes). У цій праці він дослідив, як у Євангелії від Йоана розкривається зміст «вічного життя» — не лише як життя після смерті, а як участь людини в Божому житті вже тепер через віру і єдність з Христом.