Cвященичі свячення

Ще перед завершенням навчання митрополит Андрей Шептицький, повертаючись із російського заслання через Європу, проїжджав через Інсбрук і покликав молодого Йосифа до свячень.

21 вересня 1917 року Йосиф Сліпий прийняв у Львові дияконські свячення з рук митрополита Андрея, а 30 вересня 1917 року в Унівській лаврі він був висвячений на священника. Після цього Йосиф Сліпий повернувся до Інсбрука, де продовжив навчання.

Після докторського захисту Йосиф Сліпий за порадою Митрополита Андрея вирішив писати габілітаційну працю «Die Trinitätslehre des Byzantinischen Patriarchen Photios», яку він захистив в Інсбруку у 1920 році. Оскільки тоді йшла польсько-українська війна і Галичина була зоною бойових дій, а повертатися додому було досить небезпечною справою, Йосиф Сліпий виїхав на подальші студії до Риму, де ще два роки вивчав богословʼя (1920-1922), мистецтво та європейські мови в папських університетах Григоріанум, Анджелікум та в Східному богословському інституті. В Папському Григоріанському університеті у 1922 році отримав звання Magister aggregatus, подавши для цього власну працю «De principio spirationis in SS. Trinitate: istorica-dogmatica inquisitio».

Улітку 1922 року він повернувся до Львова, де був призначений професором догматичного богослов’я Львівської Духовної Семінарії. Період 1922–1928 років заклав міцний фундамент його подальшої діяльності як богослова, педагога, організатора та майбутнього духовного провідника Української Церкви.

У 1931–1939 роках він очолював редакційну колегію літературно-наукового журналу “Дзвони”, а також активно співпрацював з різними академічними об’єднаннями. У 1933 році здійснив подорож до Святої Землі, а в 1935 році — до Англії.

Окрім викладання, о. Сліпий став співзасновником Українського Богословського Наукового Товариства, а також редактором богословського квартальника Богословія. Часопис виходив від квітня 1923 року і був припинений у 1939 році після ліквідації більшовиками. Окремий номер з’явився ще у 1943 році під час німецької окупації, однак регулярне видання журналу було відновлено лише у 1963 році.