Передвоєнний період і єпископське служіння
Із вибухом Другої світової війни 1 вересня 1939 року для Церкви в Західній Україні настали важкі часи. Новий етап у служінні о. Йосифа Сліпого розпочався восени 1939 року, коли над Галичиною нависла загроза радянської окупації. Усвідомлюючи виклики часу, 25 вересня 1939 року Папа Пій XII призначив його архієпископом-коад’ютором Львівської архиєпархії з правом наступництва (успадкування престолу після митрополита Андрея Шептицького).
Митрополит Андрей, який понад сорок років провадив свій народ, відчуваючи ослаблення сил і наближення завершення свого служіння, звернувся до Апостольської Столиці з проханням призначити йому коад’ютора — співпрацівника і наступника, який у разі потреби міг би перебрати керівництво Церквою. Добре знаючи о. Йосифа та високо оцінюючи його богословський і духовний рівень, Митрополит просив Папу Пія XII призначити саме його.
Через складні та небезпечні політичні обставини, 22 грудня 1939 року в митрополичій каплиці, у глибокій таємниці, було здійснено хіротонію Сліпого на єпископа — титулярного архиєпископа Сиррейського з правом наслідства. Головним святителем був Митрополит Андрей, а співсвятителями — єпископ Микита Будка та єпископ Миколай Чарнецький, ЧНІ. Офіційне ж проголошення про його хіротонію та призначення архієпископом-коад’ютором відбулося вже на початку наступного року — 14 січня 1940 року.
Він про це згадує так:
“Митрополит думав, що його спрячуть, і тому післав отця Йосафата Кладочника з листом до Східної Конгрегації і предложив мене на свого наслідника… Я опирався… Коли я заявив Митрополитові, що то велика відповідальність брати на себе такий обов’язок, то почув відповідь, що ще більша відповідальність не взяти його під цю пору. А я йому на це: “Я ж нічого не зможу зробити в тих умовинах”. - “Що зможете, то зробите”, - настоював Митрополит”.
Сліпий відразу розпочав працю разом із Митрополитом над приготуванням Синоду для духовенства й вірних на випадок подальших переслідувань. Попри важку ситуацію він завершував підручник з догматики, над яким працював протягом викладання богословії.