Смерть
7 вересня 1984 року відійшов до Господа Патріярх Сліпий. Його смерть стала великою втратою для Церкви та для народу в Україні й на поселеннях. Пам’ять про багатолітнього ісповідника віри викликала широкий відгук у церковному світі.
У своєму слові Святий Іван Павло ІІ наголосив на величі його духа, сказавши:
“Ми добре знаємо, скільки він зазнав утоми й утисків; але знаємо також, що ві н ніколи не був позбавлений Христової втіхи. Протягом тривалих років свого шляху як засудженого, а згодом вигнанця, постійною для нього була втіха й заохота у словах Божественного Учителя: «Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас». У Христі кардинал Сліпий завжди й єдино знаходив силу, щоб бути людиною непохитної віри, пастирем твердого мужества, свідком героїчної вірності та видатною постаттю Церкви”.
Також тодішній президент США Рональд Рейґан сказав:
«Відданість кардинала Сліпого Богові та свободі людини була непохитною, попри покарання й вигнання за його переконання. Завдяки своєму натхненному життю він уже давно став символом сили Божої та людського духу. Таким він і залишиться — дорогим не лише для українців, але й для людей доброї волі в усіх народах світу».
Ці слова підтверджують масштаб того світового визнання, яке Йосиф Сліпий здобув власним життям, своїми терпіннями за правду, непохитною вірністю Богові, Церкві та своєму народові.
Водночас смерть великого ісповідника викликала неабияке занепокоєння серед його ворогів. Партійні ідеологи в СРСР були насправді стривожені тим, що «смерть Й. Сліпого послужила приводом для активізації католицької пропаганди, яка всіляко звеличувала спочилого», а його «Заповіт» було розцінено як програмний документ для підривної антирадянської діяльності.