АКАДЕМІЧНІ ВАКАЦІЙНІ КУРСИ

Велике оживлення Університету внесли академічні, вакаційні курси, що почалися 1970 р., 25-го травня. Вони були уряджені за прикладом і на зразок таких курсів на інших університетах. В нас викликали їх своєрідні потреби на поселеннях і на Україні. Спочатку учасників було надто кілька, а вже на закриттю курсу 1972 р. було 75. Це свідчить, що вони викликані реальними потребами і що мають перед собою майбутнє.

Університет, це могутній чинник культури й цивілізації народу, тому то заслуговує він на окрему увагу в його діянню і розвою. Зокрема католицькі університети є запорукою впливу Церкви на життя народу.

Звичайно є вони із понтифіції хоч би в Америці державні католицькі університети, а також патріяршого права. Саме наш університет належить до останніх оснований і ведений Верховним Архиєпископом. В напрямі правної приналежності в католицьких університетах велись живі дебати і нині вони ще не покінчені. Одно є певне, що католицькі університети помагають Церкві влити євангельську силу в душу людську, зокрема християнської спільноти. Наші часи, більше як минулі, вимагають наукового обґрунтування прав віри. Навіть до добробуту не дійде, як казав Сл. Б. митр. Андрей, неосвічена людина, а навіть може втратити те, що має. Вона здобуває собі значення серед культурних народів та й примушує їх з нею числитися. От і в тому вага Українського Католицького Університету.

Ще одна велика і многоважна ціль католицького університету, що він розвиває не лише розум, але плекає волю і характер людини, якою так треба і якої так бракує людству.

Світські університети стараються розвивати розум, але не плекають характерів. Переважає висока техніка і винахід машин, яка не дбає про чесність людини.

Заслуги Церкви велика на тому полі, почавши від перших часів християнства в Олександрії й Антіохії були високі школи. Карло Великий, схоластики і новіші часи, де неперервний ланцюг державних університетів. Нинішні католицькі університетські конгреси стараються якраз надати католицьким університетам скоординованості, розмаху, сили і правильності в розвою. Ось і в тому вага нашого університету.

Оцим звітом ми закінчуємо перше десятиліття існування Українського Католицького Університету. Вправді, за короткий де час на якихсь хвилей, та то в нас люблять де робити дальший історичний погляд, та все таки десять літ установи в науковому житті заслуговує на те, щоби спокійно відмірити цю дату і глянути назад себе та й спитати про успіхи, вдачі і невдачі. Нехай про це судять інші! Ми можемо, одначе, безсторонно ствердити одно, а саме, що ми проіснували десять літ не на мочі ані сотка готівки на початок, не заломилися, навіть мимо всіх неприхильностей, не то чужих ворогів, але своїх, і то з боку духовників і духовної влади. Навпаки, ми навіть піднесли Духовну нашу Львівську Семінарію і зв’язали Студитів в Богословське Наукове Товариство. Ми можемо ще з чистою совістю ствердити, що ми не животіли намарно, «не весь трудилися», як казав св. Павло, але навпаки принесли користь і для Народу і для Церкви та зробили поважний вклад в українську науку і загалом в українську культуру.