ЛИСТ ДО ЕКЗЕКУТИВИ УКРАЇНСЬКОГО КОНГРЕСОВОГО КОМІТЕТУ АМЕРИКИ В НЬЮ-ЙОРКУ

Слава Ісусу Христу!

Ватикан, дня 27 серпня 1977

Ч. 3604/77

Світла Екзекутиво!

Велика Вам дяка за влаштування маніфестації в обороні релігійно і національно переслідуваних в Україні.

В нашій Батьківщині Україні, від майже шість десяток років народ зазнає важкого релегійного і національного переслідування. Відновлена в 1920-тих роках Українська Автокефальна Православна Церква була розгромлена советським урядом в 1929-30-тих роках. А в 1946-1949-тих роках жертвою цієї ж імперіялістичної політики впала й Українська Католицька Церква, яку совотський уряд насильно зліквідував, включивши до Російської Православної Церкви під проводом московського патріярха, послуговуючись поліційним терором, тортурами і карами на засланні та в тюрмах супроти діячів цієї Церкви.

В наслідок цього ввесь український католицький єпископат зліквідовано; число померлих або розстріляних священиків невідоме, але в загальному приймають півтора тисячі; сотні тисяч віруючого українського католицького населення вивезено з України до ляґрів, де багато з них перебуває ще й нині без права повороту на рідну землю. На всьому просторі СРСР, де колись було 3.040 наших парохій і 4.595 церков та молитовниць, немає нині ні одної української католицької парохії, ні одного монастиря, ні церковного дому. Немає ні одної української католицької школи, ні одної духовної семінарії, а всяка душпастирська праця заборонена. Всі церковні обєкти пограбовано, замкнено, понищено або частинно віддано Російській Православній Церкві. Адміністративна влада поставила Українську Католицьку Церкву поза законом.

Як живий свідок і учасник терпінь моєї Церкви та її Патріярх, що пережив муки і терпіння своїх духовних дітей та з ними сострадав, я нераз підносив голос в обороні віри і віруючих людей в Україні, зокрема на Папських Синодах, а недавно в письмі до президента Америки Джіммі Картера. Роблю це і тепер, бо до цього зобовязує мене мій уряд і до цього кличуть мене мої вірні в катакомбах, як і ті, що за свою прадідну віру згинули як її мученики.

Українську Католицьку Церкву зліквідовано в Україні урядовим указом лиш формально. В дійсності, вона існує як Церква-Мучениця із своїми вірними і священиками, які бажають визнання їм права на відкрите і законом ґарантоване існування. До нас доходять вістки, що вірні в Україні домагаються залеґалізування своїх громад, однак урядові чинники їм в цьому відмовляють, порушуючи власну конституцію і закони.

Совєтський режим порушує не лише своє власне законодавство, але і взяті на себе міжнародні зобовʼязання, зокрема підписані СРСР і УРСР дві конвенції про людські права з 1966 року та Акт Гельсинської Конференції про безпеку та співробітництво з 1 серпня 1975 року. Останній виразно говорить про забезпечення всім людям свободи сумління на релігійну діяльність. В Совєтському Союзі після покладення підписів під ці акти нічого не змінилося. Навпаки, є докази про інтенсифікацію антирелігійної боротьби і про посилене переслідування віруючих. В Україні сотні священиків, монахинь і мирян, священослужителів і вірних різних релігійних спільнот перебувають під арештом або на засланні чи живуть репресовані на марґінесі суспільного життя; їм відмовляють в приписці мешкання та дискримінують на праці. Тому і цим разом ми підносимо голос протесту в обороні переслідуваних, з якими ми творимо, по словам св.ап. Павла одно тіло, один містичний організм: « Ви ж — Христове тіло... І як страждає один член, страждають усі з ним члени » (1 Кор. 12,26-27). Тому ми повинні їм помагати нашими молитвами і нашими виступами освідомлювати загал про тривале релігійне переслідування Української Католицької Церкви в Україні, щоб і для переслідуваних вибороти елементарні вимоги правди і справедливости та свободу почитати свого Творця і покланятись Йому єдиному.

З Патріяршим Благословенням

+ Йосиф

Патріярх і Кардинал