ПОСЛАННЯ З НАГОДИ СВЯТА ЄДНОСТИ В ТОРОНТІ

Високопреосвященним Владикам, Митрополитам, Архиєпископам, духовенству, монахам і монахиням, всім вірним на Святі Єдности Церкви і Народу в Торонті

Мир і благословення!

Піднята їх Пресвященством Кир Ісидором думка і переведення в життя Свята Єдности Церкви і Народу належить, без сумніву, до найвищих і найвеличавіших в нашому повоєнному житті. «Да всі єдино будуть — щоб усі були одно» (Йоан 17,11.21) — це найважніший Заповіт Христа дня внутрішньої організації Церкви. І коли Христос, при кінці свого життя, так горячо молився за ту єдність, тому, і то безсумнівно, у ній міститься і єдність поодиноких народів, в тому й українського, бо не може з’єднатися цілість, коли частини роз’єднані. Ми не зможемо нічого вчинити і перевести в життя, якщо не будемо тісно злучені з собою як нарід і переняті тою самою свідомістю і тою самою волею діяння!

Та, як нарід, ми не можемо бути з’єдинені, якщо не з’єднана наша Церква. Слава Богу, всі українці на цілій кулі земській зрозуміли вже це і перенялися цею основною свідомістю. Ми творимо, де б ми не були, один нарід, живемо, дорожимо й дрожимо всіма його успіхами і невдачами, ми всі задивлені у його майбутнє і переняті його будучим. Церква є найвищою і найміцнішою творчою і діючою силою! Водночас вона є завершенням його змагань. Вона єдина є спосібна обєднати всіх, бо вона стоїть понад партіями, громадами й установами. Цього не може вчинити жодне правительство і жодна партія! Церква — це Божа установа, — не людська, — і тому звідтам її Божа сила. Під своїми крилами вона обєднує всіх і завжди піддержує найвищий чинник в житті — його духа, його перевагу над матерією. Та й не тільки природного духа, але й надприродний стан людини, — її покликання до вічного життя. А воно мусить нормувати всі чинності кожного народу в цілому і кожної одиниці зокрема.

Тому то така преважна справа — єдність Церкви й народу! Якщо Церква не з’єдинена міцно в собі, то вона не сповнить своєї вікової місії — найвищого будівництва. На нинішньому Святі ми дякуємо Господеві з глибин душі, що ми вже в цих змаганнях маємо такі великі досягнення, хоч — щоправда — не завершили всього. Якщо ми будемо обєднані самі в собі, зможемо тоді з’єдинитися з нашими православними братами та бути одною помісною частиною в одній Вселенській Христовій Церкві, так як це вже було в часі золотої доби нашої Церкви і нашого народу.

Нехай це велике всенародне Свято Єдности Церкви і Народу буде могутнім черговим виявом наших зусиль в осягненні нашої мети, нехай воно буде понад усе голосними всенародніми мольбами до Всевишнього про дальшу поміч і благословення, — «бо де два або три збереться в імя моє, там я посеред них», сказав Христос (Матей 18,20), і там запевнене вислухання, — а водночас нехай воно буде і ще сильнішим вузлом нашої єдности і ободренням слабодухів — в один гігантний творчий моноліті А Дух Святий нехай ширяє над нами!

На жаль, нема змоги прибути особисто на це Свято, але дух нас лучить разом.

Благословення Господнє на Вас!

Дано в Празник Святого Духа,

при храмі Св. Софії в Римі 14 червня 1970 р.