ПРОПОВІДЬ НА РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Майже всі проповідники зачинають свої проповіді на Різдво Пресв. Богородиці словами тропаря: «Рождество твоє, Богородице Діво, радість возвісти всей вселенній: із тебе бо возсія солнце правди... ». А причиною того є те, що ними є висловлена суть і зміст цілого празника. Багато родиться дітей, та народження Матері Божої має окрему велич, силу й значення: воно звіщає радість не одній родині, але цілому світові. Її народження є немов ранньою зорею, що заповідає ясний день і прихід Сонця Правди — Христа. Народження Пресв. Богородиці зачинає здійснювати правікову обіцянку, дану Богом у раю, і також розвій дій відкуплення людського роду. А це є найбільша подія на землі, що є в силі принести людству найвищу радість і потіху в його недолі.

Не диво тому, що прихід Христа очікували від віків з великою тугою всі прапатріярхи від Адама почавши, а зокрема від патріярха Авраама і його потомків. Пророки раз-у-раз предсказували Його прихід і освободження від Божого гніву, від усіх Содомів і Гоморр і вавилонських неволь. Тому то колядуємо ми: « Той, котрого ми ожидаєм і з тугою виглядаєм.. ». Та й Христос сам говорив: « Отець ваш Авраам рад був видіти мій день » (Йо. 8,56).

Отож народження Пречистої Діви Марії це знак, що ось-ось сповниться день обіцянки і найбільша радість для всього людства! Починається поправа грішного стану і людство набирає нових сил... родиться надія! Тим самим Мати Божа являється не лиш як Богородиця, але й як зразок найблагороднішого, найчистішого й найсвятішого життя людини в історії, серед найрізнородніших умов і найважчих перепон. Великою являється вона тому, що є зразком для всіх поколінь і всіх віків. Ось у тому лежить і причина тих величавих наших празників Різдва Богородиці на Україні!

І коли ми всі українці так злучені разом у цій радості і спільно її переживаємо та ободрюємося в нинішніх жахливих умовинах, то сьогоднішній празник у цьому храмі має ще свої окремішності в загальній радості й вдячності. Як Вам відомо, цей храм є нашою власністю майже 400 літ. Чудотворний образ обʼявився у XVIII ст. і був перенесений із стіни в захристії на нинішнє місце. Ікона вславлялася численними чудами і прощі до неї робили й Папи, як бачите написи на таблицях. Скільки мільйонів пересунулося сюди українців з цілого світа за цей час! А всі вони, не лякаючись перепон, прямували до цього храму і находили потіху й розраду, а то й уздоровлення і вислухання благань. А що найважніше, Мати Божа обʼєднювала український народ і скріплювала в ньому почуття єдности. Та, на жаль, наші управителі продали цей наш історичний монумент чужим на готель, а храм мав стати забавовою, готелевою залею. Зруйновано внутрі ввесь будинок, попродано й повиношено все, що було цінного й історичного. Осталися лише голі, зруйновані стіни і одна ікона, бо італійські жінки, які відвідували цю церкву, не позволили, криками й протестами, її зняти. І так Вона осталась і привернула храм до первісного, ще кращого виду. Чи ж не видно в тому палець Божий і волю Чудотворної Ікони? І тому для нас це велике нині щастя, що по кільканадцяти літах перерви можемо продовжувати празник Рождества Пречистої Діви Марії і заносити тарячі молитви в такій важкій недолі. З усіх усюдів зʼїжджаються українці, щоб схилити в покірній молитві за краще завтра України свої голови і відчути всеукраїнську єдність. Дальше, тут у цьому храмі відбувалися наші Архиєпископські Синоди, постала наша перша в Римі й загалом в Італії українська католицька парохія, Музей Мистецтва, так що, разом із Собором Святої Софії та Українським Католицьким Університетом св. Климента Папи, стали найповажнішим українським осередком поселенців розсіяних по всьому світі. Дай Боже, щоб усі українці находили тут, в осідку Апостольського Престолу, під омофором Пречистої Діви Марії, покріплення й поміч у всіх потребах і нуждах і печалях. Амінь.