ПРОПОВІДЬ У ПАПСЬКОМУ СХІДНОМУ ІНСТИТУТІ В РИМІ

Отсе скінчив папський Інститут орієнтальний в Римі третий рік свого істновання. Покликала його, як і його старшу сестру „конгрегацію для східної церкви" батьківська печаливість Папи Венедикта XV. о наверненнє на лоно католицької церкви відлученого Сходу. Знеслі ідеї просвічували Оснувателеви. Видячи, як цвитучий колись теольогією Орієнт, — що видав таких гігантів духа, як Оріген, Атаназій, Василій, Григорії, Хризостом, Кирило, Дямаскин, Теодор Студит і др., що відніс такі славні побіди над, Арієм, Македонієм, Несторієм, Євтихієм і т. д. і так геніяльно розвинауку о Пресв. Тройці і Христі, що уконститував перші вселенські собори і через тільки віків був центром богословського образовання для тодішного христіянського світа, — бачучи отже, як він, иачс знеможений боротьбою велит, заснув глубоким сном і позбавивши себе відтак життєвих соків єдности, зісох і знидів до непізнання, забажав Папа Венедикт XV., порушити сим разом умові пружини, — (як доклад до змагань своїх попередників) — і тим збудити його з того вікового просоння до давного життя. Orientis catholici ad spem veteris prosperitatis excitandi causa — отсе провідна думка заложення Інститута. Лиш пізнаннє Сходу може знайти успішні средства на його підвигнення.

Орієнтальний Інститут скавить собі отже за ціль студіювати христіянський Схід, його історію, теольогію, його право церковне, літургію і штуку, почавши від перших віків аж до нинішних часів. Вже днесь зумів він зібрати коло себе поважні наукові сили і хоче виховати з одної сторони наукових спеціялістів, а з другої – добре обзнакомлених з культурою Сходу провідників місій. Ся послідна потреба далася на жаль до тепер дуже болючо відчувати. Для священників Сходу, які кінчать свої студії в Римі, Інститут дає нагоду поглубити знаннє їх Отців, повстаннє і розвій їх церков, обрядів і мов. Тим збудиться у них подив і пошанованнє для своїх традицій, заставить їх вступати в сліди своїх славних предків. Слухачі-дисиденти, бо і сі допущені на Інститут, зможуть крім сего переконатися, хто остався вірним старим традиціям і хто в дійсности від них відбіг. Західні священники навчаться також цінити Східну церков та не уважати її за щось чужого. Тоді і праця над злукою обох церков піде далеко успішнійше. Бо місія на Сході, як зауважували многі в Римі, вимагає иншого підготовання, як місія в других частях світа. Розходиться о зєдиненнє народів, які мають свою питому, стару культуру христіянську, яку треба пізнати і полюбити. Було і є невторопним прогріхом ігнорувати і виперати її, насаджуючи на її місце, хотяй. би і висшу, та однак незнану і чужу духови тих народів. Противно се виразне бажання апостольської Столиці, розвивати традиції Сходу, справляючи їх в русло одноцільної католицької церкви. Тим тільки дасться усунути той пересуд у дисидентів, начеб Рим хотів не зєднати, тільки облатинщити цілий Орієнт.

В склад Інституту входять слідуючі катедри :

1. Теольогія догмат. сучасних відлучених церков (пер. російськ.) в порівнанню з католицькою. Викладає її французький Асумпціоніст Мартин Жюжі (Jugie), знаний зі своїх многих наукових праць в Echo d'Orient i Bessarione. В своїх викладах старався він дати загальний погляд на російську новогрецьку теольогію, її значіннє, методу, жерела і розвій догм. Дальше занимався він причиною розділу церков, наукою російських і новогрецьких богословів о церкві, приматі, походженню св. Духа, грісі первороднім і непорочнім Зачаттю. Відтак слідувала наука о тайнах у дисидентів і єретиків, миронамазаннє і його повторюваннє над апостатами, евхаристія епіклєза і спір о азимах, нерозривність супружа, єлепомазання, відпусти і чистилище. Давний і сучасний монофізитизм і несторіянізм.

2. Теольогію патристичну читає проф. Spáсil, чеський Ісусовець, покликаний з інсбруцького університету. Предмет його викладів: погляд на католицьке понимання розвою догм, важність традиції, наука східних отців о церкві, приматі, соборах і інспірації св. письма. Слідувала наука о Тройці, грісі первороднім, тайнах і послідних річах. Всегда кінчив деватим віком. Оба професори Jugie і Spacil доповняються.

3. Патрольогію (монографії Отців і школи еґзететичні на Сході) має др. Hugo Bertini, італійський світський священник.

4. Літургіка. 1. розділ історичний: Розвій літургій зі спільного прапня, літургія єрусалимська, часів Константина, антіохійська і александрійська, нинішний стан східних літургій, 2. розділ ритуальний: матерія і форма св. Тайн на Сході. Звичаї при справованню евхаристії, єлеопомазання, і супружа. Ризи і книги, молитвослов і його історія, свята і пости. Ся катедра обсаджена о. Ільдефонзом Шустером, опатом італ. Бенедиктинів в Римі. Він є рівночасно президентом Інституту. Як літургіст знаний він зі свого „Liber sacramentorum".

5. Право східне учить франц. Асумціоніст Ромуальд Суарн (Souarn). Жерела орієнтального церковного права, канони апостольські і вселенських Соборів, рішення патріярхальних синодів, Codex Justinianus і Theodosianus. Збір канонів грецьких: номоканони і кормчії книги, Pitra, Balsamon, Zonaras, Aristenus, Blastares і др. Канонічна дисципліна відлучених церков. Частне право канон. незєдинених (грецьке, російське, румунське і сербське) і зєдинених церков. В другий части читав de personis, bonis eccl. i sacramentis.

6. Історія орієнтальних церков. Єреси на Сході. Повстаннє і стан поодиноких, сучасних відлучених церков. Історія патріярхатів, схизми і навернення Славян. Відносини між Сходом і Заходом, хрестоносні походи, династія Комненів і змагання до унії. Сю катедру обнимає також франи. Асумпціоніст пр. Vaihle (Вайє). Всі три вони були передше більше як 10 літ професорами в грецько-болг. духовнім семинари в Kadi-Kenin, близько Царгорода. Їх орден знаний зі свого замилування до византольогії.

7. Археольогія христ. Сходу — G. de Jerphanion (Жерфаніон) франц. Ісусовець. Византійська штука, будівля церков на Сході, історія вівтара і іконостаса. Відтак іконопись і рукописи, штука писання, бібліотеки, нумізматик (монети) і сфрагістика (печати).

8. Історія византийської літератури (надобовязк.) Від Юстиніяна до XI. в.: історіографи, гагіогра фи, проповідництво і поезія. Учить світськ. проф. Mercati ученик Крумбахера.

Крім сего викладаються мови грецька, російська і церковнославянська, арабська і етіопська. Наколи найдуться слухачі, обіцяв президент на предложеннє нашого Митрополита, отворити на слідуючій рік і катедру української мови.

На кождий предмет припадає по 2 год. на тиждень. Виклади держаться по латинськи, літургіка по італійськи. Інститут має також право по успішнім зложенню іспитів і написанню дисертації надати слухачеви дипльом доктора „in ecclesiasticis disciplinis, quae ad Orientales christianas gentes attinent".

До розпорядимостий слухачів стоїть бібліотека, якій відступила много книжок ватиканська.

Крім сих викладів, уряджував Інститут що зими (до тепер дві сесії) відчинити для ширшої публики. І так пр. читав патр. Рахмані про історію патріархату антіохійського, патр. Терціян про патріярхат арменський, мср. Бенедеті про Східну церков в часах хрестоносних походів, опат Шустер — про грецький вплив в Римі в перших осьми віках. 3 того циклю мав також наш Митрополит відчит (буде печатаний в Roma el' Oriente) про східне монашество і його ролю в зєдиненню церков.

Отсе коротка програма Інститута. Може і між нашими найдуться охочі до сих новоотворених студій.

Правда, треба додати і се, що як кождий початок так і сей трудний. На многих полях ставлять професори щойно перші кроки, неодно може треба буде єще усовершити або і змінити.

Можна однак сказати, що много трудностей поборено дотепер, і нині вже взоруються на Інституті основані катедри східної теольогії в Загребі, Любляні і Празі. Праця теперішних професорів виказує, що вони гідно стали продовжати діло славних римських орієнталістів, Assemani, Mai і Pitra, і йти на стрічу Унії Сходу. Бо на них лежить розвязати неодну єще квестію і опреділити подрібно узасаднені ріжниці між Східною і Західною церквою.