ВІДПОВІДЬ-ПРОМОВА НА СЛОВА ОТЦЯ ТЕОДОРА МІНІШІ

Яким великим подивом була наповнена колись наша душа, коли як молодий священик ввійшли ми до цього величного храму, в якому так привітливо глядить око Пресвятої Богородиці на кожного говійного путника. 1000-літня традиція з мистецькою обстановкою, з фресками велетнів Святих, остали на завжди в памʼяті. Тому і нині, слухаючи привіту Впр. отця архимандрита, після святочного входу в оцю східну святиню, росте дух кожного східного католика. Справді таке велике і славне минуле остає нині живо перед очима і наповнює душу вдячністю, що можна прилучитись до тисячітнього походу святих, великих подвижників того славного монастиря, так званого загально у цілому світі — «Гроттаферрата ». Кому нині вже невідома історія цього монастиря, що постав на місці римської віллі, як кажуть, навіть Ціцерона, що в ній небаром, бо в III столітті, була відчинена молитовня для християн і створений осередок перших визнавців, ісповідників Христової віри.

Саме на оцьому місці в 1004 році св. Ніль і Вартоломей, оснували, по сьогоднішній день, квітучу обитель. Перемінлива була історія Церкви на Сході, і світла і темна, повна високих подвигів і низьких людських пристрастей, і розʼєднювання одної Христової Церкви. Історія Троттаферратського монастиря також переживала світлі і сумні моменти, одушевлювана поривами своїх подвижників монахів, а також наражувана спокусами малодухів на запропащення своїх великих традицій Сходу. Та лише завдяки рішучому спротивові славних Папів: Григорія XIII, Климентія XI, Венедикта XIV і інших, Гроттаферрата перетривала і вийшла переможно з тих небезпек та стала остоєю католицького Сходу в часі непорозумінь і розбиття церковної єдности. Ґроттаферратська обитель має обовʼязок дякувати Господеві за багато-багато великих ласк, але найбільше за те, що вона ніколи не спроневірилась св. Петрові і його Наслідникам, і словом і ділом проповідувала ту основну св. Петрові і його Наслідникам, і словом і ділом голосила ту основну євангельську правду на ввесь світ. Це справді сіяючий вінець, що вкрашає скрань Гроттаферратської обителі. І не диво тому, що кожний римський путник чи то зі Заходу, чи зі Сходу, католик чи незʼєдинений, протестант чи інший визнавець, спішить до Гроттаферрати, щоби поглянути молитовним оком на Гроттаферратську Пречисту.

Тим говінням наповнена і наша душа сьогодні, в часі цеї св. Літургії і то тим більше, що до неї прилучуються і інші світлі моменти з життя оцього монастиря. Деякі ієромонахи святкують 25-річчя свого священства, а один, нині поставлений нами неопрезвітер, підносять радість нинішної хвилини. Справді має велике і повне право тішитись Ґроттаферратська обитель, що її чернечу громаду збільшує ще один проповідник Божого слова, ще один подвижник монашого життя і приклад євангельських чеснот, завершення святости. Ця втіха наповнює передусім серце нового священоврея Николая, що удостоївся приносити на все життя Безкровну Жертву, вимолювати благодатей для себе і для всіх, що буде роздавати всещедро ласки всіх Тайн і стане словом і живим прикладом всецілої посвяти для Христа і Його Церкви.

Самозрозумілою є радість і втіха, ось тут присутніх: Батька, мами братів і сестер неопрезвітера Николая, що віддали для Христа свій найбільший скарб, свою дитину, щоби молив за них і був заступником своєї Родини, вже нині, перед Престолом Господнім. Оця, до сліз зворушлива хвилина, нехай остане такою і на віки, як світлий день Ґроттаферратської обителі. Амінь.