ЛИСТ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ПАПСЬКОЇ МАЛОЇ СЕМІНАРІЇ В 40-Й ДЕНЬ ВІД ДНЯ СМЕРТІ БЛАЖЕННОЇ ПАМ'ЯТІ ОТЦЯ АРХИМАНДРИТА СТЕПАНА ЧМІЛЯ

Слава Ісусу Христу!

Ватикан, дня 3 березня 1978

Високопреподобні Отці Професори,

Дорогі Семінаристи!

Молячись в сороковий день від смерти за Вашого любого отця ректора Степана Чміля і нашого дорогого співробітника й архимандрита, всі ми переживаємо болюче велику і невіджалувану втрату, одного з найкращих українських робітників у Христовому винограднику. Всюди, де він жив і працював здобув собі велику любов і пошану серед вірних, зокрема серед нашого поселення в Аргентині, де він залишив такі гарні сліди свобі ревної душпастирської праці і на становищі довголітнього ректора і духовника Української Папської Малої Семінарії в Римі.

Ця установа, де виховуються десятки українських юнаків в різних континентів, де вирощується покликання до духовного стану, була немов зіницею його ока, для неї посвятив він все та й завдяки його старанням вона осягнула найбільшого розквіту. І « не всує трудися ». Його ціллю було дати українському народові якнайбільше святих, ідейних священиків і жертвенних плугаторів на народній ниві. То був зміст його праці і щоденних журб: навчити юнаків вдуматися в чар Христового слова і старатися наслідувати Його, це вимагало святого життя, знання і невсипущої праці. І якраз цим відзначався Покійний і свій обовʼязок старанно і совісно сповнив.

Другим його задушевним бажанням і зусиллям було оформити в окрему вітку українських Салезіян, щоб вони могли краще розвиватись і успішно працювати тепер серед наших поселень, а колись в Україні. То була його велика візія, якої здійснення, на жаль, не побачив.

Знаю, що всі Ви його щиро любили, з болем серця пращали і з вдячністю молитесь за його душу. Він був для Вас великим виховником, опікуном, приятелем, а над усе батьком. Можна б до нього віднести слова св. апостола Павла, які він написав до своїх коринтян: « Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків небагато » (І Кор. 4,15). Отець Степан Чміль був для Вас таким рідкісним батьком в Христі. Він мав всі прикмети такого духовного батька: доброту, терпеливість, дбайливість, спокій душі, благородну веселість, велику працьовитість, добрячу теплоту духа, а над усе любов до молодих душ. Водночас він був людиною, що була хрустального характеру, що мала засади і боронила їх у житті.

І ось він вже не з нами. Тому наш жаль, тому були такі щирі Ваші молодечі сльози, коли Ви його прощали. Але не зовсім відійшов він від нас. Його дух з нами! Любов ніколи не гине, хоч серце, що її носило вже перестало битися. Він присутній між нами все спокійний своїм добрячим словом, своїм великим прикладом духовного батька і зразкового священика. Ангельська краса його душі, його життя повне любови, правди, праці — повістали між нами. Тим збудував собі він памʼятник тривкіший від криці і сталі. Коли Христос несподівано покликав його до себе, то не забрав нам його цілковито. Він став для нас новим заступником і своїми молитвами помагає нам перед престолом Всемогучого Бога і вимолюв щедрого благословення для Вашої Семінарії і її семінаристів, для своїх співбратів-виховників, для української вітки Салезіян та для усього нашого народу. Це єдина радісна думка і вираз підйому з приводу його несподіваної втрати. А нарід наш збереже про нього вдячну памʼять на завжди.

Отець Степан Чміль живе з нами. Нехай його слово, приклад і зразок все будуть перед нашими очима. Йдіть його слідами в любові до рідної Церкви, свого обряду, мови й історії. Нехай наші спільні молитви за його душу перед Богом будуть заплатою за його важкий і безпереривний труд, а в нас і грядучих поколіннях нехай залишиться по ньому світла і повсякчасна памʼять.

Благословення Господнє на Вас!

†Йосиф

Патріярх і Кардинал