ПОСЛАННЯ З НАГОДИ ЄПИСКОПСЬКОЇ ХІРОТОНІЇ КИР РОБЕРТА МИХАЇЛА МОСКАЛЯ

Новопоставленому Владиці Кир Робертові Михаїлові Москалеві Єпископові-Помічникові Філядельфійського Митрополита

Мир у Господі і Патріярше Благословення!

Преосвященний Владико!

Святіший Отець Іван Павло ІІ іменував Вас Єпископом-Помічником Філядельфійського Митрополита, а сьогодні благодаттю Святого Духа, через покладення рук святителів-єпископів і Вашу присягу вірности Українській Католицькій Церкві, оглавленій її Батьком — Патріярхом, Ви стаєте членом Священного Синоду Владик єдиної, святої і страдної Української Церкви.

В цій торжественній хвилині Вашої єпископської хіротонії благословлю Вас так, як батько благословить сина, висилаючи його в повну трудів і небезпек далеку подорож, подорож щирого, ревного і жертвенного служіння нашій святій Церкві, якого Ви є сином, бо вона Вас родила в купелі святого Хрещення і покликала бути її воїном у святій Тайні Миропомазання.

3 моїм Патріяршим Благословенням молю Святого Духа « нехай Дух Господній зійде на Тебе і сила Всевишнього осінить Тебе», бо це Дух Святий поставив Тебе, щоб « благовістити нищим, зцілити сокрушенних серцем, проповідувати полоненим визволення і сліпим прозріння» (Лк. 4,18).

Прийми, Дорогий Владико, Брате у Священному Синоді Української Католицької Церкви, і Сину Глави-Патріярха цієї Церкви моє батьківське напуття: кожна церковна одиниця поза межами Церкви-Матері на українській землі — це невідʼємна частина цілої Української Церкви древньої Київської Митрополії й всієї Руси. Свідомість цієї істини повільно затрачувалася в країнах нового поселення наших вірних. Відродити цю свідомість єдности — це довг супроти Господа Бога і нашої Церкви, довг, який кожний Владика обовʼязаний сплатити. Тому під пастирським проводом свого правлячого Владики-Митрополита сплатіть цей довг і рятуйте Вам повірений Божий Люд перед розтіччю і загибіллю!

Таким служінням поможете нашій страдній Церкві-Матері встоятися у время люте! Тому « такий наказ тобі я доручаю, сину, щоб ти боровся доброю боротьбою, мавши віру і добре сумління... » (І Тим. 1,18), « ...будь зразком для вірних у слові, поведінці, любові, вірі ї чистоті... » (І Тим. 4,12) і « ...бережи передання» (І Тим. 6,20), бо передання — це дорогоцінний скарб Української Церкви, яка стоїть на порозі другого тисячоліття свого історичного буття. Передання це є Свята Літургія, рідна українська мова, обряди і звичаї, богословська мисль і рідне та чисте українське благочестя, як цього навчав Слуга Божий Митрополит Андрей, будівничий і основоположник Філядельфійської Митрополії.

Тож, Дорогий Владико, Сину, «...не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене Його вʼязня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога» (2 Тим. 1,8).

Благословення Господнє на Тя!

Дано в Римі при Патріяршому Соборі Святої Софії