ПОСЛАННЯ ВІРНИМ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ПАРАФІЇ СВЯТОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ЮРІЯ ПОБІДОНОСЦЯ В НЬЮ-ЙОРКУ

Мир у Господі і наше Архипастирське Благословення!

Коли парохія, за словами св.ап. Павла — церква Божа, Христова, якоїсь місцевости, міста чи села, — спроможеться здвигнути свій власний Божий храм на Божу славу і для своїх духовних літургічних потреб, тоді таке досягнення вважається одним з найбільших зовнішних виявів молитовного подвигу громади, бо ж таке зусилля довершується для прослави Божого Імени. Храм Божий — це видимий свідок віри цілої громади.

Ось і Ваша громада довершила цей подвиг: у великому світовому городі Ню Йорк сяє красотою новий наш святий храм. Нова українська церква на поселеннях, поза матірною Землею предків її теперішних вірних, як свідок невміручости і живучости нашої Церкви, видимий знак віри в нашому народі і вияв його жертвенности для Божої справи.

Достоїть пригадати, що в старій Святоюрській церкві Ню Йорку молилися десятки, а то і сотки тисяч наших українських вірних, які причалювали до Нюйоркської пристані з рідних українських земель. Ця стара церква була їхнім першим пристанищем, в якому вони скріплювали свою віру в Бога і свою надію на Його поміч на новій незнаній землі. Місце, де стояла стара церква і де сьогодні стоїть новий храм, це святе місце, освячене молитвами, деколи сльозами, Ваших предків.

Ваш храм і Ваша парохіяльна громада носить імення св. великомученика Юрія Побідоносця. Він є Вашим заступником і опікуном. Його подвиги широко прославлені в нашому народі; в часи лихоліть і, зокрема воєнних напастей різних супротивників, коли слабнули наші власні сили, а небезпеки ставали все більшими, наш нарід спішив за поміччю і заступництвом до Богоматері, а в боротьбі глядів на подвиги й прославу св. Юрія, молився до його святих ікон, збирався під його прапорами, вдихав надхніння і бодрість від св. Юрія і не захитувався у своїй Христовій вірі.

На Вечірні, прославляючи св. Юрія, співаємо: « Подвигом добрим подвизався вси, страстотерпче Георгіє, віри ради». Ви, Дорогі Брати і Сестри, наслідуючи його, здвигнули великий і гарний храм теж « віри ради», щоб « правдива Ваша віра славилася по всьому світі », як казав св.ап. Павло у своєму посланні до римської християнської громади (Рим. 1,8).

Наші рідні брати і сестри в Україні здвигали свої святі храми, молилися в них, а обороняючи їх перед руйнуваннями ворогів, боронили водночас віри батьків і також « віри ради » йшли на заслання, каторгу і мучеництво. Во імʼя того, щоб не зрадити цієї своєї Христової віри, вони стають великими свідками Христа в нашому двадцятому столітті. Вони увінчували й по сьогодні вінчають нашу Переслідувану Церкву і наш український нарід вінцем слави.

Ми бачили цю глибоку віру нашого народу, бувши разом з ним в каторгах і на засланнях. Сьогодні Ми щасливі, що ця віра живе і процвітає на поселеннях. Ви — діти цієї самої Церкви і цього самого народу. Бережіть цю віру, цей великий надприродний скарб, охороняйте її перед наступом сьогоднішного лукавого світу, передавайте цю віру своїм дітям, а з вірою передайте все, « що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе » (Филип. 4,8), у нашому

рідному минулому. Дбайте про неї і зберігайте її. Не цурайтеся і не забувайте також рідної мови батьків Ваших, мови своєї Церкви, якою молилися Ваші предки на її тисячлітньому історичному шляху. Це ж мова матерей і батьків Ваших, які передавали Вам — дітям слова перших молитов до Господа, це мова народу, який Вас родив.

Радіючи разом з Вами з нагоди тої великої події —, якою є посвячення нового храму, молимо Всевишнього, щоб цей храм був серцем Вашого духовного і молитовного життя, твердинею Вашої прадідної віри і Вашого подвижництва у вірі та Вашої єдности у Христі Господі.

Нехай Буде імʼя Господне в Вашому храмі та в Вашій церковній громаді благословенне на віки.

Благословення Господне на Вас!

Дано в Римі,

в Празник Благовіщення

Пресв. Богородиці,

дня 7 квітня 1978 р. Б.

+ Йосиф

Патріярх і Кардинал