ПОСЛАННЯ НА РІЗДВО

Дорогий Брате!

Ваш лист дійшов щасливо і справив мені одну з найбільших Різдвяних радостей. Хоч як далеко Ви від мене, та одначе які близькі моєму серцю і Своїми молитвами, побажаннями, переконаннями і почуваннями! Є велика в Бозі надія, що ми зобачимося скорше ніж Ви думаєте! Я тут на висилці в умовинах небагато різних від попередніх. Час від часу дістаю посилку, головне однак, що за дозволом Міністерства можу позичати наукові книжки в Державній Бібліотеці і читати, так що час не пропадає зовсім марно.

Цьогорічні Різдвяні Свята в далеко більшій мірі, ніж в попередніх літах будять непереможне бажання прийти до Вас, Дор.[огий] Бр.[ате], вислухати Ваших переживань, знайти слово потіхи і розради, принести Вам за святим Павлом «усе духовне дарування для Вашого утведження» і висловити щирі побажання. Та дрож проймає тіло і дух вяне, коли приходиться згадати непоборимі труднощі, тисячі миль далекої дороги, студінь і підбігунові морози. Як пробитись крізь ці сніговії, вюґи і заметілі? Але серце, повне любови, не знає меж і стриму і несеться бодай думкою понад вічні мерзлоти, тундри і тайґи, пустарі і праліси, щоби занести Вам благовісти Христового Рождества. звернути Вашу увагу на належне проведення Свят, відірвати Вас, бодай на хвилину від буденних занять і клопотів і піднести з горя Вашу Душу. Щоби це свято, Радість радостей не проминуло для Вас безслідно, але щоби принесло втіху, мир і щастя, та додало сил до нових подвигів і жертв.

Гляньте на тих Пастирів і Мудрців Сходу, що за голосом Ангела і проводом Звізди прямують до Вифлеєму, незважаючи на всі труднощі, подорожі, на невигоди і пригоди, небезпеки і нещастя. їх веде велика туга за новим вищим життям, побачити власними очима сповнення обіцянки-обіцянок, наявну Божу мудрість і доброту, Христа Спасителя. Вони сильно переконані, що сповнюють найвище життєве завдання і знаходять в поклоні Христові найбільше щастя і остаточне Спасіння. Коли вступили вони до вифлеємської Храмини «падши поклонишася єму» і зложили в дарі золото, кадило і миро, як вислів свого віддання і блаженства. Таку саму радість знайшли і Пастирі, бо відчували теж потребу поправи своєї долі. Вони зазнали небувалої надземської втіхи, бо благовісти Ангелів і Христос в яслах зробили на них потрясаюче вражіння і по повороті від Христа «славили і хвалили Бога за все те, що чули і бачили». Для всіх душ благовісти Різдва є радісна, дорога і цілюща!

Томуто ми сильно віримо, що в нинішних зусилях і шуканнях миролюбивих народів за способами відвернення повисаючих погроз і страхіть жахливої війни і неімовірного знищення лиця землі, в стараннях облекшити підданих від налог [податків] на воєнні приготування, а звернути видатки на благо народа. знайти дорогу до тривалого мира, сіяє ясна зоря надії на поправу нашої долі. Вправді покищо надоїдають нам терпіння і болі і розрядження міждержавного напруження видається нам таке повільне і добре і поступає таким черепашиним кроком, але не забуваймо, що іншими довжинами і іншими вагами мірить і важить Г[оспо]дь Бог долю поодиноких людей і усіх народів.

І тому тим горячіше наше бажання впасти до ніг разом з Пастирями і Мудрцями. перед Христом в яслах, подякувати за святість душ. за посвяту і неустрашимість в піддержуванні слабших і вбогих, за все те. що отримали ми з ласки рук Божих, за збереження віри і праведності в житті, за зрозуміння, що без Христа нема життя, нема повної радості душі. Водночас лине наша молитва, щоби новонароджений Христос привернув всіх, що відпали, щоби і ми своєю необережністю і невторопністю не спричинювали нових ударів і не погіршували свого положення та самі не кидали собі колод на і так важкій дорозі життя. Нехай зразком будуть для нас святі Мудрці, що «іним путем отпдоша в страву свою», щоби поворотом до царя Ірода не спричинювати негайного вбивства Христа-Дитяти, — і Свята Родина, що відійшла до Єгипту перед згаданим нелюдом-Царем, що поубпвав стільки невинних дітей. Уся наша надія на Христа, — Миротворця, що поставив своїм завданням утвердити мир на землі і зробив гаслом свого народження ангельську пісню: Слава на вихотах Богу, на землі мир. в людях уподобання. Оце і наш обовязок і наша мета.

Як бажалиби ми в тих тайґах і тундрах віддати усі наші молитовні жертви, щоби знайти такі слова і сказати їх в таку хвилину, щоби Ви повні непохитної віри в обіцянку Христа-Миротворця, коли не в храмі, то бодай в своїй хатині, в свойому серці, де би Ви не були і в яких умовинах не находилисяби, глянули на Христа в яслах сіяючим радісним оком, щоби такий настрій супроводжав Вас при св. вечері і найшов вислів Вашого глибокого переконання в колядах. що справді «Нова радість стала, яка не бувала», щоби Ви вже тепер відчули завдаток того мира і щастя, яке готовить Вам Христос. Хр[истос] раждається.

Ось такі мої побажання! Хотів би я ще на кінці висловити мій великий біль поповоду смерті Пре[освященного] Лак[оти]. Я чув, що він був 1948 році на Воркуті, після в 1951 мабуть в Читі. Чи справді він скінчився і де? Я відправив три Сл. [ужби] Божі за обох Ваших і Стан. [иславівського] Григорія. Біг життя з честю звершили і прийняли належний вінець заплати! Відпишіть негайно, та напишіть про своє здоровля. Благодать Господа з Вами усіми.

+ Йосиф

Христове Різдво 1954