ПОСЛАННЯ З НАГОДИ ПРАЗНИКА ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА

Духовенству і вірним українського народу мир і благословення!

Зшестя Святого Духа на Апостолів і на всіх приявних тоді в Єрусалимі — на Сіоні, мужчин і жінок, зокрема на Матір Божу, а через них і на весь людський рід, отже, і на український нарід, по всі часи і для всіх, що хочуть Його прийняти, — має передусім дві головні прикмети і їм відповідні діяння. Про них і нині наше слово. Тому не будемо давати пояснень про Святого Духа, як про третю Особу Божу в Пресвятій Тройці, про його походження від Отця і Сина, про його участь в сотворенні світу: «Дух Божий уносився над водами» (Буття, 1, 2), про це, як Він говорив через пророків (Вірую), про введення нас Святим Духом до Божого Царства — «коли хто не родиться з води і Духа, не може ввійти до царства Божого» (Йо. З, 5), про освячення в Святих Тайнах і дарах, про діяння Святого Духа при воплоченні Божого Сина — «Дух Святий найде на Тебе і сила Всевишнього осінить Тебе» (Лк. 1, 35), — але нині хочемо передусім звернути увагу на два головні, як сказано, моменти, щоб у цей, так високо духовний празник, вглибитися в пізнання прикмет Святого Духа і в свою душу, яку так тісно в’яже Він з собою, якраз через своє Зшестя.

Найперше, Зіслання Святого Духа із святом Всіх Святих закінчує церковний круг найголовніших празників, а подруге, воно є найкращою, найніжнішою і найглибшою спонукою до застанови над всіми правдами віри, які християнство голосить і які ми прийняли до вірування.

І.

Церковний рік починається і вересня, тому що ізраїльтяни приносили тоді первоплоди своїх земних посівів і виплеканих тварин у жертву Господеві. Після кількох замітніших свят, св. Івана Хрестителя, Петра і Павла, Николая, Йосафата, Димитрія, Йоана Богослова, архангела Михаїла, празника Різдва Матері Божої, Введення в храм, — що нагадують деякі світлі події з їх життя, покликання і смерти, або їх післанництва, — зближається празник Христового Різдва, до якого приготовляє сорокденний піст — Пилипівка. Ціле оповідання про народження Христа, себто про воплочення Божого Сина і започатковане відкуплення людського роду, стоїть немов угольний камінь у будові церковного року, і створює окремий настрій душі і задля цього носить на собі своєрідний характер радости і найкращих виглядів на майбутнє в новому періоді людства. Укрите життя закінчується прилюдним виступом — хрещенням в Йордані і Богоявленням, себто явленням трьох Божих Осіб, — Вітця, Сина і Святого Духа. Властиво цим празником починається і Новий Завіт, і тому він так величаво святкується прилюдним Водосвяттям. Весняна повня місяця назначує день Пасхи і відповідно до цього, після довших чи коротших м’ясниць, починається Великий Піст — час 40-денного покаяння, в який уводять нас неділі про Закхея, Митаря і Фарисея, Блудного Сина, страшного суду і щирого внутрішнього покаяння, насвітлювані різними подіями і оповіданнями з життя Христа. На закінчення пам’ять страстей, глибоке переживання мук і терпінь та смерти на хресті Ісуса Христа, понесеної як надолуження за наші гріхи. Своїм блиском і величчю празник Христового Воскресення вражає найбільше, бо дає наглядний доказ правдивосте голошеної Христом науки та значіння нашого праведного життя. Наступні неділі після Пасхи наводять переконливі докази на правдивість найбільшого чуда Христа, Його воскресання. Як слідує, Різдво, Богоявлення, Пасха і Зшестя Святого Духа, виповнюють приблизно першу половину року, а в другій празнуємо принагідні, бо згідні з їх історичною датою життя, свята Богородиці і Святих. З одного боку празники установлені Церквою для нашого піднесення і скріплення, а з другого, Зіслання Святого Духа з Його плодами, всіми Святими, ставить до нас питання, як ми їх відпразнували, спровадили і пережили? Чи вони були обновленням нашого життя ? Чи викликали радість і підйом, чи може пройшли незамітно задля недбалости і легкодушносте? Який підсумок в ученицькій праці, в обов’язках звання, передусім у родині, для батьків і дітей? Чи піднесли вони нас вище в нашому власному і спільному церковному та народньому житті? Яка наша совість, яке освячення в сповідях і причастях, як і чим збагатили нас минулі свята? Бо вони мали піднести нас, додати сили, радости і легкосте до дальшої праці і виконання нових завдань. Саме в другій половині року всюди, для шкіл, будівництва, рільництва, техніки і теоретичних наук приходять місяці найважчої праці. І в церквах, а навіть в часописах і в журналах, на святочних зібраннях завжди видвигається і підкреслюється цей момент духового відпочинку і скріплення для дальшого життя. Для влегшення і порівняння спитаймо, яке положення тих, що не вірують в Бога і не мають змоги одухотворити свого життя, бо ні гроші, ні забави, ні алькоголь, ні танці, ні розпуста не підносять людини і не будують сильної моральної держави. Наш поступ у цьому напрямі і під цю пору й великої ваги. Слава Богу, останній рік, із своїми празниками, з’єдинив нас більше ніж попередні, і дав нам глибше зрозуміння та вказав на вихід з нього, висунувши на чільне місце нашу Церкву на поселенні проти її нищення на Україні.

II.

Коли зближався кінець туземного життя Христа, то для потішення Апостолів Він сказав, що не лишить їх сиротами та безпомічними, й обіцяв зіслати Святого Духа: «А Утішитель (Дух Святий), що Його пішле Отець в ім’я моє, той навчить вас усього і пригадав вам усе, що я говорив вам» (Йо. 14, 27). Святий Дух пригадав їм, отже, всю науку, поглибить її знання і її належне зрозуміння та додасть сили і відваги: «Ще багато маю вам говорити, та тепер ви не можете знести. А коли прийде цей Дух правди, наведе вас на всю правду» (Йо. 16, 13). Христос говорив в притчах, послуговувався порівняннями, переносними образами і подіями, взятими з буденного життя, щоб знизитись до умового рівня простого народу. Усієї глибини науки не могли зрозуміти й Апостоли. Чудове і зворушливе оповідання про Самарянина, так само притча про Блудного Сина, Митаря і Фарисея, про таланти і ін. представляють післанництво Христа. Єрихонські розбишаки, митар і фарисей, блудний син, людська проворність у придбанні майна, — це образи чогось іншого і вищого... «Дух правди наведе вас на всю правду... Це я говорив вам у притчах, як прийде Святий Дух, наставить Вас на всю правду» (Йо. 16, 13). І це треба виразно підкреслити, що цю саму чинність Святий Дух виконує і нині та наводить на праву дорогу, піддає спасенні думки, хоронить від похибок, промовляє наукою Христа по церквах до народу, який кличе до нього: «Царю Небесний... душе істини...». А на недільних Утренях співає: «Св. Духом всяка душа живится і чистотою возвишаєтся і світлієтся. Св. Духом точатся благодатния струи напаяющіи всяку твар к оживленію» (Степенна). «Св. Духом точится всяка премудросте...». «Св. Духом боговідінія богатство, зрінія и премудрости, вся бо всем отеческая велінія Слово откривает».

Мимохіть постає питання в кожного, звідки Святий Дух має цю власть і цю силу, і то рівну Богові Отцеві і Божому Синові — Ісусові Христові? Найбільша тайна, яку об’явив нам Христос, це Пресвята Тройця: є один Бог в трьох особах. Ми не можемо тепер її зрозуміти, бо нема в світі такого прикладу, щоб одна і ця сама річ була потрійною одиницею, існувала два або три рази. Але кожна річ є одною одиницею, кожний метер землі існує раз для себе, і кожна жменя піску є іншим піском. Коли якась річ має розум, то вона є особою. Нема такої людини, щоб була потрійною особою, але кожна одною. А, навпаки, одна Божа суть існує в трьох особах. Ця правда була об’явлена вже, неясно, в раї і в Старому Завіті. Вона лишилася і в традиції поган, що представляли своє божество в трьох лицях. Авраамові явилася Тройця, як три ангели, а в Новому Завіті, при хрещенні Христа в Йордані, як голос Вітця, Син Божий в Христі і Святий Дух у виді голуба. Так св. Об’явлення унагляднює для приблизного зрозуміння Пресвяту Тройцю. Ми можемо дальше робити, на основі слів Христа в Євангелії, деякі висновки. Бог, що існує від віків найперше як Отець, від віків також пізнає себе, свою нескінчену і безмежну суть, в якій містяться всі існуючі і можливі речі, як поняття розуму, мільярди і мільярди живих, мікроскопійних клітин, звізд, рослин, квітів, дерев, риб, птиць, звірят, людей, ангелів, — і Бог творить про те все своє поняття, подібно як ми стараємося щось пізнати і творити собі, і то не одно, а багато понять, наприклад про місяці, про характер людей, про пальми, дубів, керниці і ін. В нас таке поняття є тільки прибутком і якістю розуму, а в Бозі воно є одним поняттям про всю свою суть і воно в Бозі не є прибутком, але тією самою суттю, і саме це становить нову, Другу Особу. В св. Письмі Друга Особа, як твір Божого розуму, зветься Божа мудрість, Правда або Слово. Тому Бог Отець, від віків пізнаючи себе, родить своїм пізнанням відвічну Другу Особу, Слово.

Коли ми щось пізнали, то постає в нас любов або нехіть до пізнаної речі. І Отець і Син пізнають себе як найдоскональші істоти, які тільки можна б собі подумати і які лиш могли б існувати, і тому також від віків самометно будиться в них любов, яка є третьою Особою Божою — Святим Духом. Ця любов є наскрізь духова і найчистіша і найсвятіша, і тому третя Особа названа Святим Духом. Коли ми говоримо, що в якійсь родині, в згромадженні, в обителі, в народі, є один дух, добрий дух, то значить, що всі там однаково думають, хочуть того самого добра, захоплені тими самими ідеалами, зберігають ті самі заповіді, заносять ті самі благання, отже, себе люблять і хочуть собі помогти. Так і в Бозі є один, найвищий і найсвятіший дух, що проймає наскрізь Божу істоту, і ним є якраз Святий Дух. Він є також для зовнішного світу зразком святости, любови, згоди, тих самих переконань, того самого знання, тієї самої доброї волі, та не тільки прикладом, але і творцем та рушієм найвищих і найсвятіших чеснот. В Бозі є, отже, найкращий і найсвятіший дух! Тому і нині святкуємо так величаво Зісланий Святого Духа, замаюємо галузками доми і прибираємо квітами, бо на людей сходить Святий Дух, дух запалу, єдности, сили, святости, премудрости, розуму, ради, кріїюсти, знання, побожности і Божого страху. Він сходить на них так, що поселюється в душах, освячених Божою освячуючою благодаттю. Він сходить своїм єством, а разом з ним Бог Син і Бог Отець: «Ми прийдемо до нього (чоловіка) і поселимося в ньому» (Йо. 14, 23). Тому то ми щодня молимося до Святого Духа: «Прийди і вселися в ни».

III.

З своїм поселенням Святий Дух починає своє благодатне діяння на розум і волю. Він повчає людей, поглиблює їх знання, розуміння природної і надприродної науки і, що важніше, як належно користуватись своїм знанням у житті. Бо Святий Дух проникає ціле Боже, безмежне єство, знає всі найбільші і найглибші тайни, знає наскрізь всесвіт, ангелів і душі людей: «Бо Дух досліджує навіть глибини божі» (1 Кор. 2, 10) і вивідує серця і природи людей (Пс. 7, 10). Знаючи те все, Святий Дух навчає людей застановлятися над собою, пізнавати себе, а з тим і вглиблюватися в науку Христа. Він так само навчає і цілі родини, згромадження і народи і, передусім, цілу Церкву. Він веде її та навчає щораз краще пізнавати об’явлені правди. Тому всі Вселенські Собори щораз ясніше представляють об’явлені в Св. Письмі і переданні Божі правди, і так буде воно до кінця віку.

Подібно, як Святий Дух підносить розуміння і знання, так також ублагороднює він і волю людини. Під його впливом і проводом, вона пронизується, переймається і руководиться любов’ю, і то не самолюбною, але любов’ю всіх, навіть і ворогів, хоче творити всім добре, плекає в собі чесноти і доходить нераз до геройських подвигів. Тому св. Духом точится всяка премудрость, отсюду благодать апостолом и страдальчестви вінчаются мученици, и пророци зрят (Утр. II гл.); Тому не гасіть Духа (І Сол. 5, 19), наше життя одиночне і особисте, громадське і народне, не повинно проплисти як вода лінивого потока на мілині або проминути як заячі скоки, але воно повинно ставитись під подувом Святого Духа рвучим і щедрим в подвиги і геройські вчинки та й не схиблювати від своєї туземної і небесної мети. Треба пригадати собі тільки переляканих 12 Апостолів після ув’язнення Христа! А коли зійшов на них Святий Дух, ці рибалки стали безстрашимими борцями і завоювали увесь світ. Скільки ісповідників і мучеників, надхнених Святим Духом, не боялись віддати своє життя за Христа і Його Церкву! І вона вийшла переможницею! Царі і володарі виставляли величезні армії, щоб удержати своє володіння, але всі вони, сучасники оснування Церкви і пізніші наслідники, зникли з лиця землі. Одна Церква, не зважаючи на всі труднощі і переслідування, встоялась вже дві тисячі літ і буде тривати до кінця світу, бо Святий Дух сполучує всіх вірних природною і надприродною любов’ю, якнайсильнішим сполученням, і дає нехибний провід. Ось у цьому лежить вага Сошестя Святого Духа для всіх нас, українців-християн, по всі часи в наших змаганнях.

Благословення Господнє на Вас!

Неділя Сошестя Святого Духа 1969 р.