ПОСЛАННЯ ПОДЯКИ

Високопреосвященнішим Митрополитам, Архиєпископам, Єпископам, Всесвітлішому Духовенству світському й монашому, Дорогим Вірним

Мир і благословення!

Однією з високих благородних чеснот, що відограють велику ролю не лише в церковному, але й у громадському житті є вдячність. Людина у своїй безсильності й безпомочності є здана на піддержку й добродійність у першу чергу Господа Бога, а опісля окружаючого світу. Вправді вже з дитинства батьки й виховники приучують дітей до вдячности за отримані добродійства й прислуги, та вона дуже важко присвоюється людьми і звідси такі часті нарікання на чорну невдяку дітей і доброчинців та вірителів вдячности.

Це потверджує і сам Христос в оповіданні про десять прокажених, яких Він уздоровив на їх благання. «Ісусе, Наставнику, помилуй нас! А Він, побачивши їх, сказав їм: Ідіть, покажіться священикам. І сталося, як вони йшли, очистилися. Один же з них, побачивши, що він вцілів, вернувся, голосом великим славлячи Бога; і припав ниць до ніг Його, хвалу Йому воздаючи. А він був самарянин. Відповівши, Ісус сказав: Чи не десять очистилося, та дев’ять де? Як це не знайшлися такі, що, вернувши, віддали б хвалу Богові, тільки чужинець цей. І сказав йому: Іди, віра твоя спасла тебе» (Лук. 17,13-19). А передусім священик, що привик до подяк за свої священичі чинності, мусить рівнож завжди пам’ятати про подяку для Бога і для людей.

Свідомі ваги й обов’язку цієї чесноти культурности, ми хочемо в покорі й чемності зложити й наші подяки Господеві і всім Владикам Митрополитам, Архиєпископам, єпископам, духовенству світському й монашому, всім Дорогим вірним і чужим за недавні Служби Божі, молитви, привіти, побажання з нагоди річниць архиєрейських свячень і уродин, що водночас є переломовими літами в церковному й національному житті: 1892, 1911, 1917, 1925, 1939, 1944, 1945, 1963 і 1965. Вони видвигають нові умовний, а з ними й нові почини подій.

З тих нагод наспіли тисячі-тисячі листів і телеґрам, звеличуючи при тому й патріярхат нашої Помісної Церкви. Це знак, що український народ вповні здає собі справу зі своїх історичних завдань, які час від часу виринають у пам’яті або які викликають аналогічні річниці. Тому й св. Павло, переживаючи такі хвилини й часи, писав до Филимона: «Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах, бо чую про любов твою й віру, що її маєш супроти Господа Ісуса й супроти всіх святих... Велику я мав радість і втіху з твоєї любови» (Филим. 1,4-7).

Та й тепер Господь положив хрест на наші рамена, Він своєю благодаттю кріпив нас серед жорстоких хвилин Голгофти нашої Церкви-страдниці — Йому належить і за те всяка слава, честь і поклін. Тими досвідами й терпіннями Милосердний Господь високо підніс нашу Церкву і схотів, щоб кров і терпіння тисячів мучеників за віру «посівом спасенним стала» для майбутнього росту й слави патріархальної Церкви. Терпіння і хрести в Божих плинах і допустах — то відзначення. Будьмо за те вдячні нашому Спасителеві й Господеві, бо то Боже благословення для нас усіх, для нашого народу.

Брати на себе обов’язки проводу в такі важкі воєнні часи не було ані людським відзначенням, ані славою, ані спочинком на лаврах, як це може між людьми бувати. До цього не вистачало й самої Людської сміливости та відваги. До цього було потрібно великого слова із Христової молитви, і то скріпленого Божою благодаттю — «Нехай буде воля Твоя...». Тільки тим можемо пояснити всі ці події минулого, бо, уживаючи слів св. Павла: лише немочами нашими можемо нашому народові похвалитися.

Та, дивлячись на ці великі роки недавньої історії нашої Церкви, на долю наших владик, священиків, монахів, монахинь і вірних, з якими довелося ділити побої, суди, засуди, тюрми й заслання, можемо сказати зі св. Павлом: «Ми боролись доброю борнею» (2 Тим. 4,7).

І хай це буде наша спільна наука й застанови у зв’язку з тими ювілеями, їхже посла Господь, тут у вільному світі: коли наші брати серед страхів, голоду, поневірянь і страждань сміло протиставилися злу з Божою поміччю, боролись доброю борнею і зберегли віру, так ми серед сприятливих обставин борімось за добро, право й правду нашої Церкви й народу борнею доброю, збережім нашу віру, наш обряд, патріярхат і національність, щоб за те одержати з рук Господніх вінок справедливости.

Благословення Господнє на Вас!