ПОСЛАННЯ З МІСТА БАРІ БІЛЯ МОЩЕЙ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Високопреосвященнішим Владикам, Всечесному і Високопреподобному Духовенству світському і монашому та всім вірним Мир і Благословення!

Велика це благодать Божа відправити Службу Божу на гробі св. Миколая і то тим більше серед нинішних преважних умовин. За Вас ми жертвували її, Дорогі Владики, Отці, Браття і Сестри, і за всю нашу Церкву. Ми певні, що його многоважне і незавідне заступництво впродовж віків буде і тепер вислухане перед престолом Всевишнього, і що будуть скорочені наші терпіння і досвіди. Ми дякували передусім за вислухані многовікові благання нашого народу і молили про дальше благословення та поміч у всіх наших змаганнях, бо « святий Миколай на всякий час помагає ».

Коли пишемо оце Послання біля гробу св. Миколая, то маємо на меті відсвіжити і скріпити глибоку набожність до св. Миколая серед нашого народу, бо вона становить уже світлу і боговійну картину в історії нашої Церкви. Про життя цього великого Божого угодника і святителя ми знаємо дуже мало. Походив він мабуть із Патрів у Греції, а єпископом став у городі Мирах, в провінції Лікії, в Малій Азії. Він брав участь у першім Вселенськім Соборі в Нікеї 325 р. і боронив божества Ісуса Христа проти Арія. По повороті до Мирів продовжував свою святительську ревну працю і там також віддав свого духа та зложив свої кости. Його святі мощі вславилися вскорі великими чудами і мироточенням і полилися численні моління вірних про поміч і заступництво в їх потребах, бідах, і нещастях. Передусім вславилися вони трьома чудами, а саме: 1) освободженням трьох військових старшин несправедливо увʼязнених, 2) принесенням віна для трьох убогих дівчат, щоб захоронити їх від грішного життя і допомогти їм вийти замуж, 3) освободженням трьох молодців, невинно засуджених на смерть. До тих трьох чудів долучувано в наступних літах безліч інших, а також немало легенд, історично непевних і непровірених.

Почитання св. чудотворця Миколая поширилося по всьому візантійському царстві, в Італії, а в Х ст. в Німеччині, Франції і Англії. В IX ст. були вже в Римі три молитовниці і одна базиліка в честь св. Миколая. Коли Турки зайняли Мири, доступ до мощів св. Миколая став дуже утрудненим. Тоді в 1087 р. удалося морякам з Барі потайки вивести їх і зложити в городі Барі, в полудневій Італії, що належала колись до Великої Греції. Над гробом побудовано величаву базиліку, а численні прощі до св. мощів поширили почитання св. Миколая ще більше на Заході. Безліч храмів, братств молоді і дорослих, посвячення народів і князівств опіці св. Миколая звеличувало почитання і довірʼя до цього великого Божого угодника. Від IX ст. і раніше появляються його ікони у св. Софії (в Царгороді), у Венеції, в Лятерані (в Римі) і в інших місцевостях. У XV ст. на Заході звичайно малюють св. Миколая в мітрі з трьома золотими яблуками (як віно для дівиць) і кошем, з якого виглядають три воскреслі святим хлопчики. Свято св. Миколая стало улюбленим празником усіх, передусім дітей, яким він приносить дарунки.

У 1953 р. з доручення Апостольського Престолу відкрито гріб св. Миколая і стверджено комісійно й авторитетно, що в ньому спочиває чашка і півзітлілі кості вогкі від якоїсь олії. При помочі фотокопії і електричних ґальванічних струй усталено вид голови Святого і постать високого росту. Після того гріб запечатано і приложено як перед тим величезною плитою, а через малий отвір у труні почало дальше спливати св. миро, з якого ми одержали флякончик (чистого мира), без домішки оливи, якої отці-сторожі гробу Святого домішують з огляду на безліч прохань, одержати його каплю.

Як Вам відомо празник св. Николая святкується 6/19 грудня, а з нагоди перенесення його мощів до Барі, папа Урбан II установив у 1089 р. окреме свято 9/22 травня, яке врочисто святкується по нинішній день, тільки в Барі і в київській митрополії, тобто в Україні, Білорусі й Росії. Загально вважається це незаперечним фактом одности у вірі словʼянського Сходу з Апостольським Престолом. Це свято запровадив в київській митрополії митр. Єфрем (1090-1091), що резидував тоді в Переяславі у своїх митрополичих добрах. Він то, мабуть, написав перше « Сказаніє » про перенесення мощів св. Миколая і Акафіст перенесенню. Імʼя Миколай стало найчастішим хресним іменем, а св. Миколай найпопулярнішим святим, почавши від найдавніших часів княжої Руси. На гробі Аскольда в Києві здвигнено перший історично відомий нам храм у честь св. Миколая. На стінах і в іконостасах поміщувано його ікону високої мистецької вартости в архиєрейських ризах, а кругом представлено сцени вчинених ним чуд. Багато житій святих свідчить про велику набожність нашого народу і про скору поміч, яку находив він у цього Святого.

І в наших преважких церковних умовинах нехай увесь нарід заносить гарячі мольби до Святого, нехай Акафіст до нього стане улюбленою молитвою нашого народу, так як він був завжди в минулому, а все Духовенство нехай розповідає про великі чуда вчинені Святим серед нашого народу, та й що він тепер не відмовить нашим гарячим благанням: « Силою данною ти свише слезу всяку отял вси от лица люті страждущих, богоносе отче Ніколає! алчущим бо явился вси кормител:, во пучині моретій сущим ізрядний правитель, недугующим ісціленів, і всяк помощник показался єси вопіющим Богу: Аллилуя » (Акафіст. кондак 3). « Проповідуєт мір весь тебе, преблаженне Ніколає, скораго во бідах заступника; яко многажди во єдином часі по земли і по морі. путешествующим, і плавающим, предваряя, пособствуєши, купно всіх от злих сохраняя, воніющих ко Богу: Аллилуя » (Акафіст, кондак 6).

Дано в свято Перенесення мощів

св. Миколая Чудотворця, 9/22 травня 1964 р.Б.