ПРИВІТАННЯ УЧАСНИКАМ КОНГРЕСУ МИРЯН УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ТА ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІАРШОГО СВІТОВОГО ОБ’ЄДНАННЯ

Світла Президіє, Дорогі в Христі Браття і Сестри!

Вітаю Вас зібраних тут у Вічному Місті на важному й історичному Конґресі Мирян Української Католицької Церкви і на Загальних Зборах Українського Патріярхального Світового Обʼєднання.

Назвав я Ваш Конґрес « історичним», бо таким хотів би я його бачити, таким роблять його вимоги нашого часу. Від літ наші миряни і наші мирянські організації наполегливо працюють для деяких важних питань життя нашої Церкви, переживають різні труднощі, провадять свою діяльність серед граду оскаржень, живуть серед сумнівів в теперішній кризі духа у світі. Тому найважніше питання, яке собі ставлять — це питання — хто ми миряни, які наші завдання в нашій Церкві, чи не надаремно ми змагаємось в такій справі як Патріярхат, що натрапила на стільки труднощів від своїх і не своїх? Це питання і Ваші труднощі, на які Ви хочете найти відповідь в часі цього Конґресу. Ці відповіді в важні і вони історичні, бо зроджуються на тлі важних історичних переживань Церкви, на тлі великих історичних переживань нашої Української Церкви.

Про Вашу участь в житті, діяльності і терпіннях Церкви не може бути сумніву. Про це дала свідчення наша Церква в катакомбах. Вона живе і діє там не тільки жертвенною працею не численних священиків і єпископів, але бореться і ставить чоло ворогові своїми вірними мирянами. Могли б ми про цей факт дослівно сказати словами папи Пія ХІІ, якими в 1946 році він говорив до своїх кардиналів: « Вірні, а ще точніше — миряни стоять в перших рядах життя Церкви і через них Церква є живою засадою й основою людської спільноти. Тим самим вони — миряни — мусять мати чимраз яснішу свідомість не лише приналежности до Церкви, але свідомість, що вони в Церква...». Ви не лише належите до Церкви — Ви є нею і тим самим на Вас тяжить обовʼязок ревно й енергічно працювати для розбудови цього Христового Містичного Тіла, яким є Церква. Про це сьогодні нема вже сумніву. Про це говорять численні вислови вселенських архиєреїв, про це сказав своє слово останній Ватиканський Собор і коли в нас це не знаходить зрозуміння, це значить, що живемо давньою і при тому не своєю ментальністю і не хочемо читати знаків часу, не хочемо бачити загрози, яка зависла над світом і яка вже частинно зруйнувала стільки дорогої нам рідної спадщини наших Батьків в Україні. На це питання — хто Ви і які Ваші завдання відповідь найдете легку в науці Церкви і в нашій дійсності.

Ви з тривогою дивитесь сьогодні на питання Патріярхату, яке в дійсності Вас зорганізувало, яким Ви захопились і для якого здійснення Ви взялись зі запалом до праці. Ви дивитесь на моє 90-ліття, на великий брак сил до дальшої праці і тривожитесь. Для таких можу сказати Христові слова в часі бурі на озері до апостолів: « О, маловіри, чого ви усумнівалися ». Великі справи не приходять легко, в Христовій Церкві знамʼям в Хрест — тобто змаг і терпіння, які кінчаться воскресенням! Памʼятайте про мої слова, які повторяв я вже багато разів: Патріярхат ми маємо, за нього змаг почався не тому вісімнадцять літ, а тому чотириста років, а навіть вже від Володимира Святого. Він завершився в нашім столітті і остає перед ним тільки визнання. Щоб воно прийшло — ідея патріярхату, його живе бажання має жити між Вами і те завершення треба здобути при спільнім бажанні і молитвах всіх єдинодушно. Де буде захитання, недовірʼя до самих себе, страх, лінивство і брак єдности в бажанні — там завершення химерна історія відложить на десятки літ в майбутнє. Ваш Конґрес, Ваші Збори мають скристалізувати те спільне наше бажання і мрію наших великих Батьків.

І знова повернусь до слів великого папи Пія ХІІ з 1952 року, коли він в промові до мирян зорганізованих в Католицькій Акції порівняв загрозу, яка зависла на Европою в тому часі, до походу Атилі на Рим і треба було папи Лева, щоб врятувати Рим від заглади. Пій ХІІ тоді говорив: « Ви бачите, Дорогі Сини, що не Атиля натискає на брами Риму.

Ви розумієте, що даремно сьогодні було б просити пану, щоб йшов він назустріч, щоб його спинити і перешкодити йому сіяти руїну і смерть. Папа має на своїм пості постійно чувати і молитись, щоб вовк не ввійшов у загороду і не схопив та не розігнав стада. Також ті, що з папою ділять відповідальність, роблять все можливе... Але сьогодні це не вистачає. Всі вірні доброї волі мають відчути свою відповідальність... ».

Бажаю Вам, щоб в часі цього Конґресу Мирян і Делеґатського Зʼїзду Українського Патріярхального Світового Обʼєднання Ви відчули цю велику відповідальність за долю своєї Церкви і Народу. Хай в цьому

Вам помагає Бог, хай праці і думки Ваші кріпить Святих Дух — Дух істини і життя.

Благословення Господнє на Вас!

Рим, дня 7 лютого 1982