ПРИВІТ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ПРОЧАН В ПОЛЬЩІ

Мої Дорогі Духовні Діти!

Тисячі українських прочан перейшло пороги цієї святої обителі та таких близьких нам серцю ми ще тут не мали змоги вітати. Коли інші наші прочани приходили тут з різних країн нашого поселення, Ви прийшли із межі нашої дорогої України, Ви діти нашої дорогої перемиської епархії, що виховує Вас у Христі, береже Вас і Ви як її живі свідки прийшли тут до Риму поклонитись слідам святих Апостолів, Мучеників і Ісповідників, а теж прийшли відвідати те все, що вдалось перенести із нашої львівської Митрополії, в склад якої входить найстарша наша перемиська епархія, що за твердженням істориків сягає своїх початків ще в десяте століття перед загальним нашим охрещенням за князя Володимира.

Вітаю Вас цілим серцем тут на римській землі як Отець і Глава тієї Церкви, якої Ви є славні і дорогі Діти! Ви не прибули тут як туристи, але як діти до свого Батька, як діти одної української Церкви, до її тепер тут живого центру.

Почувайтесь тут як у своїм домі. Але в цьому короткому часі постарайтесь здобути для себе потрібну науку, бо для того Ви вибрались в таку далеку і нелегку дорогу. Серед Ваших нелегких переживань Ви можете в часі своїх буднів біля своїх родин не відчувати тієї великої духовної єдности, яка лучить нас усіх українців по цілому світі. Тим великим чинником нашої одности в наша свята Церква, яка не може бути поділена ні кордонами, ні історичними бурхливими подіями, ні злобними людьми. Тут у цьому центрі Ви маєте нагоду це відчути і побачити. Памʼятайте тому, де б Ви не находилися — Ви в дітьми одної української католицької Церкви — тепер Церкви мучеників і ісповідників, що є великим знаком Божого вибрання.

Навчіться тут, що все своє рідне треба любити, хоч би воно було й бідне, і людьми призабуте, чи навіть погорджуване. Ці мури можуть Вам сказати, пригадати, що ми великий нарід, маємо своє місце у світовій історії, маємо велику духовну культуру, якої сліди найдете тут в Римі. Любіть свій нарід, за нього постійно моліться, для нього працюйте, вчіться і жийте!

Римська земля скроплена кровʼю мучеників перших християн нехай кріпить Вашу віру, щоб не захитала її ніяка ворожа Богові людська сила, що Христос вчора і нині той самий на віки (Євр. 13,8) і Його Церкви не подолають пекольні ворота (Мт. 16,18). Повернувшить додому кріпіть братів Ваших тим усім, що тут бачили і пережили. Ви живете на межі нашої дорогої Батьківщини, Ви майже дихаєте ароматами її піль, лісів і гір, хоч не можете почути її замовклих церковних дзвонів. Передайте їй — дорогій землі нашій наш поклін, запевніть братів наших про наші молитви за них і нашу одність з ними. Передайте їм і всі свої почування, що їх пережили тут Ваші серця.

А на пращання можу хіба сказати Вам слова св. Павла, що їх він написав у своїм листі до римлян, і які можу так легко звернути до Вас: « Ви — моя радість, але я хочу, що ви були мудрі в доброму і від зла чисті. Бог же миру роздавить незабаром сатану під вашими ногами.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа хай буде з вами » (Рим. 16, 19-20).

При патріяршому соборі Св. Софії в Римі