ПРОМОВА З НАГОДИ НАДАННЯ УКРАЇНСЬКІЙ МАЛІЙ СЕМІНАРІЇ ТИТУЛУ « ПАПСЬКОЇ »

Глибоким переконанням і гарячим почуванням вдячности наповнює наші серця нинішня хвилина, а історія нашої Церкви і народу запише її нестертими буквами. Цю хвилину справив нам великодушний і понад усе прихильний Папа Іван XXI. Здавалося б, що піднесення і зачислення нашої Малої Семінарії до Папських Установ, звичайна подія в діянні великого Папи. Але скільки виявляє вона гарячого серця, прихильности, співчуття і безмежної любови до нас! А цінна ця подія тимбільше знаменна в нашому церковному і народному житті, що вона облегшує наші страдання і терпіння, запевнюючи молоді якнайкраще майбутнь. Бо як би та скитальщина не була облегшена, всеж таки її супроводжає сумовита пісня « На ріках Вавилонських...». Тому серед нашої недолі цей акт великого, святої памʼяті, Папи Івана ХХІ ободрює наші душі і скріплює любов до Апостольського Престолу!

Признання Папської прилюдности Малій Семінарії, це відчинення для неї дверей до високих шкіл на цілій кулі земській. З волі незабутнього Папи, припала мені велика честь бути речником Його подвигу для українського народу. Їх Еміненція Кардинал Ґуставо Теста зволив це подати письмом до відома:

Ваша Ексцеленціє!

Вслід за листом, те саме число, з 6 квітня цього року, з радістю пересилаю Вашій Ексцеленції Апостольське Бреве, яким надається титул Папської Семінарії, Українській Малій Семінарії св. Йосафата в Римі, що її ведуть Отці Салевіяни.

Передаючи Священний документ, Ваша Ексцеленція зволять вислонити Впр. о. Ректорові, Настоятелям і Професорам та всім питомцям, найщиріші побажання цеї Священної Конгрегації, щоби ця Установа, духово злучена з святої памʼяті Святішим Отцем Папою Іваном ХХІІ, процвітала в доброті, в ласці на славу Бога, на радість Святої Церкви і на добро улюбленого українського народу.

З висловами глибокої пошани...».

Подаючи оці пропамʼятні слова, які звенять немов відгомін і заповіт для Українців з Його святопетрівського гробу, водночас нехай мені буде вільно зложити щиру подяку найближчому співробітникові славного Покійника і моєму безпосередньому освободителеві Їх Емі-ненції Кардиналові Густаво Тесті та Його Конгрегації з Високопреосвя-щенішим Ассессором Джованні Баттіста Скапінеллі і Субстітутом Монс. Джованеллі, за завжди прихильне слово перед Святішим Отцем Папою Іваном XXII.

Між нами приявний Високопреосвященіший Архієпископ Апостольський Візитатор Іван Бучко, як основник Малої Семінарії на Україні і її дальший опікун на Заході, що вже має світлу історію в нашій Церкві злучену з ювенатом покійного о. Ісидора Дольницького. Високо-преосвященіший Кир Іван усю свою душу вкладав в Малу Семінарію і нині тут, в першу чергу, з нами усіма може радуватись, що його твір життя знайшов таке величаве завершення!

Пригадуються нам нині слова Юлія Цезаря: « Caesar pontem fecit » (Цезар збудував міст). Які повні змісту вони! Він кинув ідею для спасіння армії, а скільки труду вложили його воїни. ! Свягіший Отець Іван ХХІІ проникливим розумом завершив високу думку, а її виконавці, скільки важкого труду і чорної праці вложили для здійснення небесних задумів. Саме цю почесну ролю уосіблення і здійснення в житті живої ідеї виховання молодих ентузістів, перейняли українські сини геніяльного педаґоґа Св. Івана Боска. За несповна чверть століття вони дали докази незвичайної, ревної, наполегливої праці, з мистецьким умінням і геройською посвятою для великого діла, ступаючи слідами свого Основника і Учителя-виховника.

Високопреосвященіші Владики, Отці, Монахи і Монахині, Батьки і Матері, і всі приявні гості! Ми спокійні за такий світлий провід! Прийміть Впр. Отче Генерале, Отче Ректоре, Отці Настоятелі і Професори із уст Митрополита каторжника заслужене Вам признання від нашої Церкви і народу та запевнення неустанної молитви за Боже благословення для Вашої високоідейної і жертвенної праці в чеканенню молодих душ для Христа.

А ти, Дорога Молоде, що є безпосереднім переємцем добродійств, носієм і виразником великих Божих ласк, помножуй свої таланти і в десятеро і в сотеро, щоби виростала ти міцною, кріпкою, сильною і святою та належно приготованою до великих змін, які заповідає наше століття.

Примітка:

Після свого освободження і приїзду до Риму митр. Кир Йосиф вніс прохання до Св. Отця папи Йоана XXII про піднесення Української Малої Семінарії в Римі, основаної архиєп. Кир Іваном в 1951 р. в Орлані (Франція), до гідности Папської (Pontificium) та прилюдного признання в ній середніх-гімназійних студій і матури. На це папа Йоан XXII видав грамоту, яку і публікуємо.